Відпустка за «ненормованість»: чи впливає простій на тривалість?

Відпустка за «ненормованість»

Ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, що встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості унормувати час їх трудового процесу (п. 1 Рекомендацій № 7*). Міра праці в цьому випадку визначається не лише тривалістю робочого часу, а й також колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).

* Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджені наказом Мінпраці від 10.10.97 № 7.

На працівників із ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві режим робочого часу. Проте за необхідності вони можуть виконувати роботу понад нормальну тривалість робочого часу. І ця робота не вважається надурочною.

Як компенсацію за виконаний обсяг робіт, міру складності та напруженості в роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу таким працівникам надають щорічну додаткову відпустку відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки*. Максимальна тривалість такої відпустки — 7 календарних днів.