Навчальна відпустка: чи надавати під час простою?

Оплата простою

Поняття «простій» законодавчо визначено у ч. 1 ст. 34 КЗпП. Так, простій — це призупинення роботи, що може бути викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Враховуйте, що на період оголошення простою працівника не звільняють, він залишається у трудових відносинах із роботодавцем. Також трудове законодавство встановлює для нього на цей період певні «оплатні» гарантії: час простою не з вини працівника оплачують із розрахунку не нижче 2/3 окладу, встановленого працівникові (ст. 113 КЗпП).

Таке формулювання говорить про те, що роботодавець може (але не зобов’язаний) встановити для своїх працівників оплату за час простою у вищому розмірі, наприклад, виходячи із середнього заробітку. Утім цей момент краще зафіксувати у колдоговорі. Якщо роботодавець вирішив оплачувати час простою за середньою зарплатою, то тут керуємось Порядком № 100*.

* Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 № 100.