07.06.2010
Бізнес по-німецьки: інтернет-магазин у Німеччині
Вибір у громадян СНД, які емігрували до Німеччини, невеликий — або жити, отримуючи соціальну допомогу, або почати власний бізнес з нуля. Едуард Біловолов і Тетяна Димерець, які емігрували до Німеччини декілька років тому, обрали другий варіант і відкрили власний інтернет-магазин з продажу модного одягу. Їх стартовим капіталом було 300 євро, які окупилися вже через два місяці. Сьогодні їх клієнтська база налічує приблизно 1300 клієнтів з Європи та країн СНД. Однак зупинятися на досягнутому подружжя-бізнесмени не мають наміру. Про нюанси оподаткування, особливості інтернет-продажів і про німецький менталітет «Власному Ділу» розповіли власники сайту www.redial-style.com Тетяна Димерець та Едуард Біловолов.
У вас уже був схожий досвід роботи щодо цього?
Ні, мій чоловік за першою освітою інженер-автомобілебудівник, я — експерт міжнародного класу з ноу-хау в галузі хімії. Ми взялися за те, чого не знали та ніколи не робили.
Наскільки складно громадянам з іншої країни займатися бізнесом у Німеччині?
У Німеччині нескладно відкрити свою справу, особливо інтернет-торгівлю. До речі, цим, як правило, найчастіше займаються іноземці. Німці в цьому плані дуже ледачі. Для них державна посада — це межа мрій. А крутитися 20 годин на добу вони просто не в змозі.
Як швидко окупилися вкладені у власне діло гроші?
Після відкриття магазину він окупився буквально за два місяці та почав давати прибуток. Це все завдяки специфіці інтернет-торгівлі. Нам не потрібно платити за оренду магазину, виплачувати зарплату продавцям. У нас сімейна фірма — так тут робить більшість. Увесь персонал — це я, чоловік, фотомодель і найманий податковий консультант. За рахунок цього ми тримаємо найнижчі ціни і швидко робимо оборот. Ще у нас працює два бухгалтери — в Росії та Україні. Вони приймають платежі, які ми не можемо прийняти, перебуваючи в Німеччині. Річ у тім, що в Німеччині дуже обмежений спектр миттєвих переказів, а процент за переказ дуже великий. Бухгалтер в Україні приймає платежі та кладе гроші на наш рахунок в українському відділенні Приватбанку, а бухгалтер у Росії приймає поштові перекази та бліцперекази на картку Ощадбанку.
Вам доводилося в
Німеччині стикатися з такими проблемами українського бізнесу, як відкоти, наїзди?Ой ні. Такого не буває (
посміхається).
Тетяно, а наскільки відрізняється географія смаків ваших замовників? Ви можете, наприклад, за номенклатурою замовлення визначити, з якої країни він надійшов?
В Україні та Росії модні тенденції не дуже відрізняються — дівчата просто хочуть виглядати екстравагантно. А ось у Німеччині народ консервативний. Обирають одяг потемніше і переважно класичного стилю. А в принципі, так, сьогодні, дивлячись на замовлення, мені легко визначити, в якій країні проживає замовник.
Тетяно, як змінився попит останнім часом?
На початку цього року купівельна спроможність наших українських клієнтів дуже зменшилася. Тому ми переважно працювали на Росію та Білорусь. Однак сьогодні дівчата з України знову виявляють активність і ми навіть придбали двох хороших дилерів.
Скільки часу триває ваш робочий день?
Ми з чоловіком працюємо не менше 18 годин. Багато часу забирає підбір товару в різних постачальників і виробників. Проте ми не працюємо на замовлення. Торгуємо тим, що є в наявності. Звичайно, трапляються й помилки, однак тоді допомагає злагоджена робота дилерів в Росії та Україні, ми також з ними обговорюємо, що має попит, які тенденції в сезоні.
Як ви з чоловіком розподіляєте між собою обов’язки?
Це прийшло з досвідом. Зазвичай чоловік обробляє замовлення та виставляє покупцям рахунки, а також є генератором ідей. А все, що стосується моди, підбору товару і відправлення замовлень — це мої обов’язки.
А загальний бізнес не заважає сімейним стосункам?
Робота є робота. Її потрібно робити, незважаючи на всі сімейні конфлікти та чвари, які трапляються в усіх.