Базові правила
Для роботодавців установлено вимогу щодо сплати мінімального страхового внеску (мінімального розміру ЄСВ). Це норма, передбачена у ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ*.
Якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру МЗП, то сума ЄСВ розраховується як добуток розміру МЗП та ставки єдиного внеску
У 2023 році мінімальний ЄСВ, обчислений з використанням ставки 22 %, становить 1474 грн (6700 грн х 22 %).
Коли треба виконувати вимогу сплати ЄСВ з МЗП, а коли ні — покажемо в таблиці.
Вимога про сплату ЄСВ з МЗП
| Виконуємо вимогу | Не виконуємо вимогу |
| При одночасному збігу таких умов: — місце роботи працівника є основним; — до доходу працівника застосовується ставка ЄСВ 22 % (працівник без інвалідності); — фактична база нарахування внеску більша за нуль та менша за МЗП; — трудові відносини з працівником тривали всі робочі дні місяця | У таких ситуаціях: — у місяці прийняття/звільнення працівника, якщо він відпрацював не всі робочі дні в такому місяці згідно з графіком роботи. Навіть якщо працівник основний і ставка ЄСВ до його доходів 22 %; — якщо база нарахування ЄСВ дорівнює нулю (будь-якого працівника з будь-якою ставкою ЄСВ). Наприклад, якщо працівник весь місяць перебував у неоплачуваній відпустці чи з ним призупинено трудовий договір і дохід не нараховувався; — у разі застосування пільгової ставки ЄСВ, наприклад 8,41 % (ставка ЄСВ працівників з інвалідністю); — при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам із джерел не за основним місцем роботи (тобто зовнішнім сумісникам, особам, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовим договором, укладеним не за їх основним місцем роботи); — за працівниками, які працюватимуть за трудовими договорами з нефіксованим робочим часом |
Сумісники
При нарахуванні зарплати (доходів) фізособам з джерел не за основним місцем роботи ЄСВ у розмірі 22 % нараховуємо до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Отже, за неосновним місцем роботи ставку ЄСВ 22 % застосовують до визначеної фактичної бази нарахування внеску, не порівнюючи її з МЗП. Тобто вимогу про сплату ЄСВ з МЗП для сумісників виконувати не потрібно. Прямо керуємося цією нормою при визначенні бази нарахування ЄСВ при зовнішньому сумісництві.
Окремої уваги заслуговує внутрішнє сумісництво. Щодо доходу внутрішнього сумісництва при нарахуванні ЄСВ є нюанс.
Роботодавець має визначати базу нарахування ЄСВ окремо за кожним працівником. Зверніть увагу, не за кожним місцем роботи, а за кожним працівником. Тоді до бази нарахування роботодавець уключає всі доходи, які були нараховані ним працівникові протягом відповідного місяця та на які нараховується ЄСВ.
Тобто для цілей виконання вимоги про сплату ЄСВ з МЗП при внутрішньому сумісництві базу для нарахування внеску визначаємо сукупно (дохід за основним місцем роботи + за внутрішнім сумісництвом). А потім порівнюємо її з МЗП.
Складові бази нарахування ЄСВ
Які виплати враховуємо. Базу нарахування ЄСВ формують зарплатні виплати, що нараховані застрахованій особі. Вони включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці*.
* Закон України про оплату праці від 24.03.95 № 108/95-ВР.
Виплати, які входять до фонду оплати праці, деталізує Інструкція № 5*. Це, зокрема, зарплата за відпрацьований час, доплати, надбавки, премії, індексація зарплати, систематична матдопомога, доплата до МЗП, відпускні, компенсація за невикористані дні відпусток тощо.
Зауважте, трудова доплата (про неї йдеться у статті «Трудова доплата до МЗП: основні правила» цього випуску) є складовою бази нарахування ЄСВ.
Лікарняні (як виплати за перші 5 днів за рахунок роботодавця, так і за рахунок ПФУ) та декретні (нарахування за час відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами) — це виплати, які не належать до фонду оплати праці. Проте вони включаються у базу нарахування внеску і на них нараховується ЄСВ.
Перехідні виплати (відпускні, лікарняні, декретні) для цілей виконання вимоги ЄСВ з МЗП включаємо до бази нарахування внеску у тих місяцях, за дні яких вони нараховані.
Також до бази нарахування внеску включаємо суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (ст. 7 Закону про ЄСВ).
Виплати, які не входять до бази нарахування внеску. Виплати, на які не нараховується ЄСВ, наведені у Переліку № 1170*. До них належить вихідна допомога, разова матдопомога, витрати на відрядження тощо.
Висновки
- Якщо база нарахування ЄСВ за місяць менша за мінімалку, то для основних працівників із ставкою внеску 22 % потрібно виконати вимогу про сплату ЄСВ з МЗП.
- До доходу за зовнішнім сумісництвом виконувати вимогу про сплату ЄСВ з МЗП не потрібно.
- При внутрішньому сумісництві, базу для нарахування внеску треба визначати сукупно (дохід за основним місцем роботи + за внутрішнім сумісництвом).
