Відрядження у вихідний, робота у день вибуття/прибуття

Відрядження у вихідний

Відповідно до ст. 72 КЗпП робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплату за роботу у вихідний день обчислюють за правилами ст. 107 КЗпП. Ця норма продовжує діяти і під час воєнного стану (див. роз’яснення фахівців Північно-східного міжрегіонального управління Держпраці).

Відповідаючи на поставлене запитання, слід врахувати два важливі моменти.

По-перше, на який саме день припав вихідний:

— на день вибуття у відрядження чи прибуття з нього;

— на день перебування в дорозі чи саме роботи у відрядженні;

— день роботи у вихідний «приймаючої» сторони, який є робочим чи вихідним днем за графіком «своєї» сторони.

Усі ці ситуації ми зібрали у таблиці наприкінці статті.

По-друге, про якого саме роботодавця йдеться: бюджетну установу, організацію чи комерційне підприємство.

Бюджетний роботодавець. Приписом п. 10 розд. І Інструкції № 59* визначено: якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства. Бачите? Виплачується компенсація! А про надання іншого дня відпочинку не йдеться. Про це свідчить, зокрема, лист Мінекономіки від 21.08.2020 № 3511-06/51797-07. Ще один аргумент на користь цього знаходимо у п. 8 розд. І Інструкції № 59. На працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються.

* Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мінфіну від 13.03.98 № 59.

Припустимо, що працівника направлено у відрядження в його вихідний, але робочий день приймаючої сторони. В такому разі поєднуємо норми п. 8 та п. 10 розд. І Інструкції № 59. Працівник під час відрядження не використав свій законний вихідний, тому інший день відпочинку йому не надається. Водночас виплачується компенсація.

Госпрозрахунковий роботодавець. Приписом ст. 107 КЗпП урегульовано оплату за роботу у вихідний день (за посиланням ст. 72 КЗпП) в подвійному розмірі.

Оплату провадять за години, фактично відпрацьовані у вихідний день. Відрядникам оплачують за подвійними відрядними розцінками. Працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, — у розмірі подвійної годинної або денної ставки. А для працівників, які отримують місячний оклад:

— у розмірі одинарної годинної ставки понад оклад — якщо робота у вихідний день проводилася в межах місячної норми робочого часу;

— у розмірі подвійної годинної ставки понад оклад — якщо робота проводилася понад місячну норму.

І при цьому інших спеціальних норм про оплату роботи у відрядженні у вихідний день законодавство не передбачає. А Інструкція № 59 є обов’язковою тільки для бюджетних роботодавців.

Водночас для госпрозрахункових підприємств норми Інструкції № 59 мають лише довідковий (допоміжний) характер. А правила направлення у відрядження та його оплати зазвичай передбачено спеціальним внутрішнім документом. Зокрема, Положенням про відрядження (далі — Положення).

Доволі часто норми Положення повторюють Інструкцію № 59. Зокрема, там може бути формулювання, ідентичне наведеному вище: «Якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства».

Якщо так і є, то єдиний варіант компенсації — оплата за роботу в вихідний день згідно зі ст. 107 КЗпП. Компенсувати роботу шляхом надання іншого дня відпочинку не можна, оскільки це суперечитиме нормам Положення, де вказано саме про виплату компенсації. На це звертає увагу Мінекономіки у листі від 21.08.2020 № 3511-06/51797-07, яким підтверджено позицію їх попередників — фахівців Мінсоцполітики з листа від 26.04.2013 № 478/13/84-13.

Практична порада! Якщо хочете залишити за собою право вибору, то у Положенні наведіть таку норму: «Якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні дні, то компенсація за роботу в ці дні провадиться відповідно до чинного законодавства». У цьому разі для компенсації роботи у відрядженні у вихідний день є вибір: інший день відпочинку чи оплата.

Ні. Під час воєнного стану норми ст. 73 КЗпП не діють. Це прямо передбачено ч. 6 ст. 6 Закону № 2136*. Отже, святкові дні, які за графіком роботи припали на робочі, є звичайними робочими днями.

* Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX.

Відповідно правило подвійної оплати за роботу в ці дні не діє. Відрядження, яке припало на 24 серпня (День Незалежності України) оплачуємо за звичайними правилами.

Увага! Все може змінитись, якщо наказом керівника у цей день працівникам, у тому числі відрядженому, надано додатковий вихідний день. Тоді, як то кажуть, забудьте все, що ми вам казали раніше. Повертаємось до ситуації, яка описана у попередньому запитанні.

Фахівці Мінсоцполітики та Мінфіну дійшли висновку, що вільний від роботи день можна прирівнювати до вихідного. А отже, на їх думку, якщо працівник у такий день перебуває у дорозі або безпосередньо працює у відрядженні, то він має право на компенсацію. Детальніше про це — в таблиці наприкінці статті.

На наш погляд, такий день доцільно позначити в Табелі таким чином: у верхній комірці проставити кількість фактично відпрацьованих у цей день годин, у нижній — через дріб «РВ/ВД» (або «06/07»).

Робота у день вибуття/прибуття

Заглянемо до Інструкції № 59. Приписом п. 12 розд. І цього документа лише зазначено, що питання виходу працівника на роботу в день вибуття у відрядження та в день прибуття з відрядження регулюється правилами внутрішнього трудового розпорядку. Отже, це слід прописати у Положенні. Причому як бюджетним, так і госпрозрахунковим роботодавцям.

Тут слід ураховувати, що згідно з п. 7 розд. І Інструкції № 59 при відправленні транспортного засобу до 24-ї години включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 00:00 годин та пізніше — наступна доба. Якщо станція, пристань, аеропорт розташовані за межами населеного пункту, де працює відряджений працівник, у строк відрядження зараховується час, який потрібен для проїзду до станції, пристані, аеропорту. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи.

Отже, формулюючи умову щодо виходу на роботу в день вибуття/прибуття, доцільно буде врахувати час відправлення (прибуття) транспорту. Адже якщо, наприклад, потяг відправляється о 22:30, то в працівника є достатньо часу і щоб попрацювати, і щоб зібратись у дорогу. Так само й прибути до місця роботи працівник може, наприклад, о 00:15, тобто до початку робочого дня.

Словом, на практиці може бути сила-силенна різних ситуацій. Тому цей момент слід закріпити у Положенні чи іншому внутрішньому документі підприємства, установи. Наприклад, можна використати таке формулювання:

Якщо ж питання виходу на роботу в день відрядження не врегульовано внутрішнім документом, то в кожному конкретному випадку рішення має прийняти керівник. На цьому наголошують фахівці Мінфіну в листі від 13.11.2019 № 08030-16-10/29061 (ср. ).

Не зайвим буде зафіксувати таке рішення документально, наприклад, у наказі про відрядження.

Дні вибуття/прибуття табелюють та оплачують за правилами відрядження. Навіть якщо у цей день працівник працював за «своїм» місцем роботи.

Дні вибуття/прибуття у Табелі зазначають під літерним кодом «ВД» або числовим «07».

За такі дні відрядження за працівником зберігається місце роботи. Йому в загальному порядку нараховують оплату та добові відповідно до ст. 121 КЗпП. Оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Отже, навіть якщо транспорт до місяця відрядження відправляється о 23:50, то формально працівник у цей день перебуває у відрядженні. При цьому жодної додаткової оплати за відпрацьований час нараховувати не потрібно.

Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП можна розірвати трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (у тому числі у випадку відсутності на роботі більше 3 годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Якщо працівник у такий день не з’явиться на роботі, то це не можна вважати прогулом. Аргумент: правила виходу на роботу в день вибуття/прибуття не встановлені. Загальних законодавчих норм, які б зобов’язали у цей день працівника працювати, також немає. До того ж день вибуття/прибуття оформлений як відрядження. Розцінювати невихід на роботу як прогул і, відповідно, звільняти його за це немає підстав.

До того ж під час війни можуть бути різні непередбачувані обставини, які спонукали працівника не вийти на роботу. Саме тому фахівці Мінекономіки не радять звільняти за прогул працівників, які, наприклад, виїхали на безпечну територію. Це теж слід урахувати.

Ну а тепер та сама таблиця, про яку ми декілька разів згадували у статті. Тут у зручній формі зібрані правила компенсації роботи у відрядженні у вихідний день та день вибуття/прибуття у відрядження.

Відрядження у вихідний та робота у день вибуття/прибуття