Дії замовників на початку року: важливі моменти та нюанси

Розпочнемо наш аналіз з важливих особливостей планування закупівельного процесу. Дехто може зараз подумати: та скільки вже можна говорити про те планування, вже всі усе знають. Але ми б не були такими категоричними, оскільки судова практика говорить про інше: не всі замовники знають елементарне, не говорячи вже про ті чи інші ризики та важливі моменти у планування публічних закупівель.

При цьому, як свідчить досвід, лише в тих закупівельних проектах в економіці, де здійснюється правильне планування, досягається чітке виконання умов самого проекту, знижуються витрати на придбання товарів, робіт, послуг, а сам проект загалом є успішним. Тож сьогодні ми поговоримо не лише про те, як уникнути ризиків при плануванні в публічних закупівлях, а як за допомогою механізму планування зробити закупівлі ефективними.

Планування: обов’язкове чи ні?

Так, річний план закупівель — це комплекс взаємопов’язаних показників процесу публічних закупівель товарів, робіт і послуг, що здійснює відповідний розпорядник бюджетних коштів протягом бюджетного періоду.

Як передбачив законодавець у ч. 1 ст. 4 Закону № 922, закупівлю здійснюють відповідно до річного плану. Тобто оголошенню кожної процедури закупівлі має передувати її планування. І цей момент є важливим. Адже одним із принципів здійснення публічних закупівель, передбачених ч. 1 ст. 3 Закону № 922, є відкритість та прозорість на усіх стадіях публічних закупівель.

Щодо обов’язковості планування процедурних публічних закупівель є імперативна норма. І тут має бути всім зрозуміло, що відсутність процедури закупівлі в річному плані — це порушення. По-перше, порушення норми ч. 1 ст. 4 Закону № 922, а по-друге, норми ч. 1 ст. 3 Закону № 922.

Також незрозуміло стосовно часових рамок планування «допорогових» закупівель. При цьому це запитання виникає не тільки в замовників, а в контролерів, консультантів. А все чому? Тому що на рівні Закону № 922 не встановлено обов’язку щодо планування «допорогових» закупівель.

Отже давайте проаналізуємо підзаконні нормативно-правові акти з питань публічних закупівель.

Так, в абз. 3 п. 2 наказу № 490 передбачено: додаток до річного плану закупівель, до якого вносять інформацію про закупівлі, очікувана вартість яких не перевищує сум, зазначених в абз. 2 і 3 ч. 1 ст. 2 Закону № 922, складають за формою річного плану закупівель шляхом заповнення відповідних полів в електронній системі закупівель.

Тож, як бачимо, «допорогові» закупівлі теж підлягають плануванню, але не в річному плані закупівель, а в додатку до річного плану закупівель. Чи обов’язково такі закупівлі планувати в додатку саме до моменту їх проведення через Prozorro чи укладення «прямого» договору? Нагадаємо: «допорогові» закупівлі замовники можуть здійснювати як через електронну систему закупівель Prozorro, так і шляхом укладання «прямого» договору без проведення попередньо електронної закупівлі. Тож повернемося до нашого питання.

Ситуація 1

Припустимо, замовник свідомо чи ні, але не вказав певні закупівлі в додатку до річного плану та уклав «прямий» договір. Як наслідок, інформація про те, що він закуповує ті чи інші, наприклад, товари, відома лише самому замовнику та контрагенту, з яким він уклав договір. Чи будуть такі дії замовника порушенням та чи можна якось мінімізувати ризики, зокрема, вказавши та оприлюднивши такі предмети закупівель у додатку до річного плану вже після укладання договору?

Як ми зазначили вище, в Законі № 922 взагалі нічого не вказано про планування «допорогів». При цьому в наказі № 490 хоч і є інформація про те, до якої вартісної межі планують «допорогові» закупівлі в додатку до річного плану, але ми не знайдемо в ньому будь-яких вимог про те, що сама закупівля не може відбуватися до того моменту, поки вона не спланована в додатку.

Ми знаємо, що як «допорогові», так і «післяпорогові» закупівлі мають бути проведені з дотриманням принципів публічних закупівель, передбачених у ч. 1 ст. 3 Закону № 922. Це підтверджує імперативна норма в абз. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 922.

Так, законодавець передбачив, що під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абз. 2 і 3 ч. 1 ст. 2 Закону № 922, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору.

Героєм нашої першої ситуації став замовник-бюджетник — Віньковецька селищна рада. Цей замовник умудрився так спланувати свої закупівлі, а вірніше буде сказати, взагалі їх не спланував, що аж дійшов до багаточисельних прокурорських позовів до суду. На жаль, наслідком таких дій замовника стали судові рішення, що набрали законної сили, якими визнано недійсними 20 господарських договорів! Розглянемо окремі такі рішення.

Частково про негаразди з плануванням у цього замовника ми вам розповідали в коментарі до листа Мінекономрозвитку «Щодо передумов здійснення закупівель» від 28.12.2017 р. № 3304-06/48844-06 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2018, № 3, с. 3), а більш детально закупівельні помилки на прикладі цього замовника розглянемо далі.

Так, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 04.07.2017 р. у справі № 924/468/17 задоволено позов заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави до Віньковецької селищної ради та до фізичної особи-підприємця та визнано недійсним договір про постачання м’ясних продуктів, м’яса на суму 100 тис. грн. Чим суд мотивував своє рішення?

Так, замовник у суді пояснив, що в 2017 році на продукти харчування за загальним фондом для двох садочків передбачено за кошторисом 360 тис. грн. Продукти харчування закупляли в підприємців, у тому числі в фізичної особи — підприємця, на підставі договору. Річні плани закупівель Віньковецька селищна рада на 2017 рік не розробляла та не оприлюднювала на сайті www.prozzoro.gov.ua, у тому числі не здійснювала планування закупівлі продуктів харчування у 2017 році.

При цьому в мотивувальній частині рішення суд звернув увагу на те, що під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартісні пороги, що передбачені в абз. 2 і 3 ч. 1 ст. 2 Закону № 922, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом.

Водночас суд зазначив, які саме принципи належать до принципів публічних закупівель відповідно до ст. 3 Закону № 922, серед яких є недискримінація учасників. При цьому суд зауважив, що ч. 2 ст. 5 Закону № 922 роз’яснює: під недискримінацією учасників слід розуміти і те, що замовники забезпечують вільний доступ всіх учасників до інформації про закупівлю, передбаченої цим Законом.

Відтак, на переконання суду, Віньковецька селищна рада як замовник закупівлі продуктів харчування на суму 100 тис. грн. (менше 200 тис. грн.) під час здійснення такої закупівлі зобов’язана дотримуватися принципів закупівлі, визначених Законом № 922.

Разом з тим суд указав на те, що ст. 4 Закону № 922 передбачено обов’язок здійснення закупівель відповідно до річного плану. Річний план, додаток до річного плану та зміни до них безоплатно оприлюднюють на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель протягом 5 днів з дня їх затвердження. При цьому, як зауважив суд, зазначена норма Закону не встановлює обмежень щодо закупівель до 200 тис. грн. або більше, відтак поширюється на всі закупівлі, які планує вчинити в поточному році замовник.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку: замовник при здійсненні закупівлі продуктів харчування, зокрема, при укладенні оскаржуваного договору із відповідачем порушив принцип недискримінації учасників. Це пояснюється тим, що така закупівля не була оприлюднена у плані закупівель, як це вимагає ч. 1 ст. 4 Закону № 922. У свою чергу, такі дії замовника не забезпечили вільний доступ всіх учасників до інформації про закупівлю, передбаченої вказаним Законом.

Зазначене, на думку суду, свідчить також про порушення принципу добросовісної конкуренції серед учасників, оскільки відсутність публічної інформації про закупівлю позбавило можливості прийняти участь у ній інших суб’єктів. При цьому неоприлюднення інформації, як стверджує суд, є порушенням принципу прозорості та відкритості.

З цього приводу варто зауважити наступне. У дечому ми все ж таки не погоджуємося з судом, а саме: в частині того, що норма ч. 1 ст. 4 Закону № 922 не встановлює обмежень щодо планування закупівель до 200 тис. грн. або більше, а тому ніби-то через це поширюється на всі закупівлі, які планується вчинити в поточному році замовником.

Так, дійсно, ця норма не розмежовує, які саме закупівлі, з якою вартісною межею замовник планує в річному плані закупівель. Тобто можна було б припустити, що дійсно в річному плані закупівель потрібно планувати всі предмети закупівель, незалежно від їх очікуваної вартості, тобто як «післяпорогові», так і «допорогові». Але, як ми вже зазначали вище, п. 2 наказу № 490, який видано на виконання вимог Закону № 922, передбачено, що закупівлі, в яких очікувана вартість предмета закупівлі менше вартісних порогів застосування Закону № 922, планують у додатку до річного плану закупівель.

З огляду на зазначене, вважаємо: якби замовник у нашій ситуації спланував оскаржувану закупівлю на 100 тис. грн. у додатку до річного плану закупівель, вчасно оприлюднив би його, а потім аж тільки уклав договір, то порушення не було б.

Тож, як бачимо, в цій ситуації при здійсненні «допорогової» закупівлі замовник порушив Закон № 922. Але чому ж тоді суд визнав недійсним договір, якщо порушення було при здійсненні закупівлі, а не при укладенні договору — запитаєте ви? А ось чому!

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовує суд у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 — 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому ст. 203 ЦКУ встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відтак, оскільки оскаржуваний договір суперечить принципам закупівель, встановленим ч. 1 ст. 3 Закону № 922, суд дійшов висновку про необхідність визнання його недійсним.

Проте суд зазначив, що з матеріалів справи вбачається наступне: Віньковецькою селищною радою у 2017 році на закупівлю продуктів харчування для дитячих садочків № 1 та № 2 було укладено 6 договорів із різними суб’єктами господарювання за різними фондами (загальним та спеціальним) на суми, які не перевищують 200 тис. грн., хоча загальні суми за кошторисом визначені в розмірі 360 тис. грн. (за загальним фондом) та 300 тис. грн. (за спеціальним фондом). При цьому оскільки предмет закупівлі не конкретизовано у відповідності до вимог ДК 021:2015, суд дійшов такого висновку: у цьому випадку має місце поділ предмета закупівлі (продуктів харчування) з метою уникнення процедури проведення відкритих торгів.

І якщо зазначеним судовим рішенням від 04.07.2017 р. у справі № 924/468/17 визнано недійсним один лише договір, то рішенням від 25.10.2017 р. у справі № 924/810/17 Господарський суд Хмельницької області, задовольнивши позов прокуратури в інтересах держави до Віньковецької селищної ради та до ТОВ «Промавтоматика Хмельницький», визнав недійсними вже аж 7 договорів купівлі-продажу електротехнічного обладнання для реконструкції вуличного освітлення.

Зауважимо: у цьому випадку мотиви задоволення позову прокуратури та визнання 7 закупівельних договорів недійсними були подібними до попередньої судової справи.

При цьому в цій справі суд зауважив, що замовник не подав до суду доказів на підтвердження того, що Віньковецькою селищною радою було заплановано проведення оскаржуваних закупівель у річному плані, у додатку до річного плану. Також відсутні докази оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу (www.prozoro.gov.ua) електронних документів (річного плану закупівель, додатку до річного плану та змін до них), які б підтверджували планування Віньковецькою селищною радою закупівель продукції, яка є предметом спірних договорів.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку: замовник при здійсненні закупівлі електро-світлотехнічної продукції, зокрема, при укладенні оспорюваних договорів із відповідачем порушив принцип відкритості та прозорості, недискримінації учасників, оскільки така закупівля не була оприлюднена у плані закупівель, як того вимагає Закон № 922. Це, на переконання суду, у свою чергу, не забезпечило вільний доступ всіх учасників до інформації про закупівлю, що передбачена в Законі № 922.

Окрім того, в цій справі суд зазначив, що згідно з ч. 3 ст. 36 Закону № 922 забороняється укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.

При цьому, як зауважив суд, з матеріалів справи вбачається: замовник протягом одного дня (28.12.2016 р.) уклав усі 7 договорів купівлі-продажу електро-освітлювальної продукції на суми, які не перевищують 200 тис. грн. Проте загальна вартість предмета закупівлі, яка визначена у спірних договорах купівлі-продажу, становить 420160,56 грн., тобто перевищує межу для допорогових закупівель, установлену Законом № 922. Відтак суд вважає правомірним твердження прокурора про те, що обладнання за одним кодом ДК 021:2015 мало б складати єдиний предмет закупівлі. Натомість, на переконання суду, мав місце поділ предмета закупівлі з метою уникнення процедури відкритих торгів, що призвело до обрання неправильного виду процедури закупівлі, що є порушенням Закону № 922.

З огляду на зазначене, укладення замовником спірних договорів на закупівлю електро-світлотехнічної продукції без проведення процедури відкритих торгів, без планування цієї закупівлі та відображення її у плановому документі, на переконання суду, суперечить вимогам ст. 2, 3, 4 Закону № 922.

Разом з тим на тих самих підставах у зв’язку з відсутністю закупівель у річному плані та поділом предмета закупівлі на частини, у справі № 924/771/17 суд визнав недійсними ще 8 договорів, укладених цим же замовником.

Із судовими рішеннями у справах № 924/468/17, № 924/810/17, 924/771/17 можна ознайомитися в ЄДРСР за посиланням:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/67555095;

http://reyestr.court.gov.ua/Review/69855741;

http://reyestr.court.gov.ua/Review/69855766.

Висновки

Усі закупівлі, які проводить замовник, залежно від очікуваної вартості предмета закупівлі, мають бути обов’язково сплановані чи то в річному плані закупівлі, чи то в додатку. При цьому річний план, додаток до нього (зміни до них) мають бути обов’язково оприлюднені в електронній системі закупівель Prozorro у встановлений Законом № 922 строк, а саме: протягом 5 календарних днів з дня їх затвердження.

І що саме головне: якщо замовник укладає «прямий» договір по «допорогах», таке оприлюднення інформації про заплановану закупівлю варто здійснити до укладення цього договору. В інакшому випадку є ризик визнання такого договору недійсним у судовому порядку.

Підстави для планування: чим керуватися та як не помилитися?

Як знаємо, тендерний комітет — це колегіальний орган, який може складатися з працівників різних структурних підрозділів організації замовника, й не завжди виключно з господарських пiдрозділiв. Тож сам по собі тендерний комітет не спланує закупівлі, якщо попередньо не отримає інформацію про потребу в закупівлі тих чи інших предметів закупівель.

Тож для того, щоб тендерний комітет розглядав проект річного плану на своєму засіданні, необхідно, щоб структурні підрозділи замовника, які мають потребу в закупівлі тих чи інших товарів, робіт або послуг, надали інформацію про такі потреби до комітету для формування річного плану закупівель.

Зауважте: Закон № 922 не встановлює обов’язку для замовника планувати здійснення закупівель виключно на підставі затвердженого кошторису, фінансового плану (плану асигнувань, плану використання бюджетних коштів). Водночас не варто забувати, що саме тендерний комітет відповідає за організацію та проведення процедур закупівель, а отже, й за правильне планування публічних закупівель.

Тож постає цілком логічне питання: чи можна зробити висновок, що замовник дотримався вимог чинного законодавства у разі, якщо тендерний комітет спланував закупівлі на підставі, наприклад, службових (доповідних) записок структурних підрозділів організації? При цьому така інформація базувалася виходячи, зокрема, з аналізу наявності залишків товарів на складі, ситуації з вартістю товарів на ринку. Також у таких службових (доповідних) буде зазначено інформацію про те, що саме та в якій кількості й на яку очікувану вартість варто закупити (тобто ці документи містимуть потребу замовника в закупівлі). Чи не буде порушенням, якщо інформація в таких службових (доповідних) буде відрізнятися від інформації, зазначеної в розрахунках до кошторису, наприклад, у частині очікуваної вартості предмета закупівлі? Що цікаво, кожного року такими запитанням задаються як замовники, так і контролери, а особливо — новачки в закупівельній сфері.

Вважаємо, якщо тендерний комітет спланує закупівлі, керуючись службовими, доповідними записками структурних підрозділів організації, розрахунками до кошторису тощо, в яких буде зазначено, що саме, в якій кількості, на яку очікувану вартість та коли необхідно закупити, то в цьому випадку буде дотримано вимоги законодавства у сфері публічних закупівель.

Поряд з цим можуть виникнути й інші запитання, зокрема щодо правильного визначення структурними підрозділами потреби, аби тендерний комітет не закуповував, наприклад, товар, якого й так повно пилиться на складі.

Також часто-густо не тільки в аудиторів, а й у правоохоронців виникають запитання щодо правильного визначення очікуваної вартості того чи іншого предмета закупівлі. Тут також варто нагадати, що якихось певних затверджених правил такого визначення на сьогодні не існує. Разом з тим не забуваймо, що закупівля має бути ефективною. Також при плануванні закупівель замовникам-бюджетникам слід зважати й на особливості бюджетного законодавства, бо в деяких моментах закупівельне законодавство дозволяє вчиняти ті чи інші дії замовникам, а бюджетне — ні. Розглянемо далі одну з таких ситуацій.

Ситуація 2

Особливості планування закупівель певною мірою пов’язані з механізмом реєстрації договору про закупівлю в Держказначействі, який зареєструють за наявності бюджетних асигнувань, установлених кошторисом (планом використання бюджетних коштів). Оскільки не обов’язково затверджувати річний план закупівель одразу на весь рік, то замовник може планувати закупівлі поступово, залежно від того, чи затверджено йому кошти на ту чи іншу закупівлю, чи ні.

Припустимо, що замовник-бюджетник спланував закупівлю на очікувану вартість ще до затверджених асигнувань, провів таку закупівлю, уклав договір за її результатами. При цьому якщо на момент укладення договору про закупівлю замовнику вже буде затверджено бюджетні асигнування, то проблем з реєстрацією такого договору в Держказначействi не буде. Інша справа, якщо таких асигнувань не буде затверджено. У такому разі не варто забувати про певні особливості реєстрації договору в органі Казначейства.

Так, звіт про результати проведення процедури закупівлі формує та оприлюднює не замовник, а безпосередньо електронна система.

При цьому вiдлiк строку для оприлюднення звіту рахується від дня, коли замовник оприлюднив договір про закупівлю в електронній системі. У свою чергу, строки для укладення та оприлюднення договору визначені в ст. 10 та 32 Закону № 922.

При цьому договір про закупівлю замовник оприлюднює в системі протягом двох календарних днів з дня його укладення.

Процедура реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів встановлена Порядком № 309.

Так, відповідно до п. 2.2 цього Порядку за умови взяття бюджетного зобов’язання, за яким застосовується процедура закупівлі товарів, робіт і послуг, розпорядник бюджетних коштів подає з урахуванням законодавства у сфері закупівель до органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов’язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов’язання. Зазначені документи подають протягом 7 робочих днів з дати оприлюднення звіту про результати проведення процедури закупівлі у разі наявності в обліку органу Казначейства кошторису (плану використання бюджетних коштів) або протягом 7 робочих днів з дати взяття на облік органом Казначейства кошторису (плану використання бюджетних коштів).

Перевірку наявності документів, визначених в абз. 2 ч. 2 ст. 7 Закону № 922, підрозділ Казначейства, який здійснює обслуговування замовника, проводить шляхом перегляду документів, розміщених в електронній системі закупівель на веб-порталі Уповноваженого органу www.prozorro.gov.ua.

Також варто пам’ятати, що згідно з п. 2.9 Порядку № 309 органи Казначейства не реєструють зобов’язання, зокрема, в разі:

— відсутності у розпорядника бюджетних коштів бюджетних асигнувань, установлених кошторисом;

— відсутності документів щодо закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до законодавства у сфері закупівель.

Зауважимо: в таких випадках органи Казначейства застосовують заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, визначені БКУ.

Тож у нашій ситуації, якщо замовник спланує закупівлю на очікувану вартість і на момент укладення договору йому не буде затверджено бюджетних асигнувань, то такий договір Казначейство не зареєструє. Тому замовнику доведеться покласти цей договір у шухлядку та чекати, поки орган Казначейства візьме на облік бюджетні зобов’язання після затвердження кошторису (плану використання бюджетних коштів).

Поряд з цим нагадаємо, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов’язань минулих років, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Така вимога передбачена ч. 1 ст. 48 БКУ.

Разом з тим ч. 3 ст. 48 БКУ передбачено, що укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів узято зобов’язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, установлених БКУ та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними.

При цьому зобов’язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, установлених БКУ та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов’язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до ч. 6 ст. 48 цього Кодексу) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Узяття таких зобов’язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов’язань не здійснюються (ч. 4 ст. 48 БКУ).

З огляду на зазначене, хоч положення законодавства у сфері публічних закупівель надають можливість замовнику планувати здійснення закупівель виходячи з очікуваної вартості й не зобов’язують керуватися затвердженими кошторисними призначеннями, проте норми бюджетного законодавства при укладенні договору про закупівлю (до затвердження відповідних бюджетних асигнувань або на суму, що перевищує затверджені бюджетні асигнування) можуть завадити замовнику та створити певні проблеми в частині реалізації договірних зобов’язань та можливості забезпечення потреби в товарах, роботах чи послугах.

Тому виникає запитання: чи не порушив замовник бюджетне законодавство за результатами планування на очікувану вартість, якщо уклав договір без затверджених у кошторисі асигнувань? Якщо розглядати це питання через призму бюджетного законодавства, а саме в частині того, що укладення замовником-бюджетником договору означає взяття ним бюджетного зобов’язання, то цілком можна стверджувати: якщо договір укладено без затвердженого кошторису, то є ознаки бюджетного правопорушення.

Висновки

Немає обмежень щодо планування закупівель виключно на підставі затвердженого кошторису. Замовник може планувати на очікувану вартість предмета закупівлі, виходячи з потреби в товарах, роботах, послугах, керуючись службовими, доповідними записками структурних підрозділів замовника, розрахунками до кошторису тощо. При цьому укладати договір про закупівлю варто лише за наявності затверджених асигнувань. Тому плануючи проведення процедури закупівлі замовнику варто прораховувати відповідні часові рамки проведення такої процедури для того, щоб не вийти за межі строків укладення закупівельного договору, встановлених Законом № 922. Оскільки в інакшому випадку такий договір є нікчемним (недійсним з моменту його укладення).

Паперове планування: треба чи ні?

Більше року замовники-бюджетники проводять електронні закупівлі, але все й досі виникають запитання: чи обов’язково ті чи інші документи складати ще й у паперовому варіанті? Адже ми перейшли вже на електронні рейки в закупівлях, навіщо ця зайва робота? Дійсно, закупівельники перейшли на електронні закупівлі, але все одно існують певні особливості таких закупівель, які необхідно прийняти до уваги.

Так, п. 2 наказу № 490 передбачено: у формах документів, зазначених у п. 1 цього наказу, затверджені обов’язкові поля, які замовник заповнює шляхом унесення в них наявної інформації в електронній системі закупівель. У разі необхідності замовник може зазначити додаткову інформацію про закупівлю, якщо заповнить необов’язкові поля, передбачені системою.

Після внесення всієї обов’язкової інформації, передбаченої формою документа, на неї накладають ЕЦП. Електронна система закупівель автоматично створює документ, який у разі потреби може бути роздрукований.

Питання: чи потрібно затверджувати річний план, додаток до нього в паперовому вигляді?

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону № 922 тендерний комітет або уповноважена особа (особи), зокрема, планує закупівлі, складає та затверджує річний план закупівель.

Нагадаємо, що рішення тендерного комітету або уповноваженої особи оформлюється протоколом. Тож насамперед тендерний комітет має затвердити річний план закупівель шляхом прийняття відповідного протокольного рішення, яке підписують усі члени комітету, присутні на його засіданні, або всі уповноважені особи. Отже, такий протокол тендерного комітету і затверджений річний план оформляють у паперовому форматі.

При цьому певної визначеної форми для затвердження річного плану закупівель у паперовому форматі немає. Отже, паперовий варіант як протоколу тендерного комітету про затвердження річного плану, так і самого річного плану складають за довільною формою. Тобто для паперового річного плану закупівель замовник може або сам придумати форму, або ж застосовувати форму, затверджену наказом № 490, для електронної системи. Чому так? Це для того, щоб потім секретар тендерного комітету міг оприлюднити річний план за затвердженою формою, тобто у нього буде наявна для оприлюднення вся необхідна інформація. Тож у цій ситуації радимо: форма річного плану закупівель, яку затверджує тендерний комітет, повинна узгоджуватися з тими полями та вимогами щодо наповнюваності їх інформацією, що затверджено для електронної формі річного плану згідно з наказом № 490.

Висновки

Тендерний комітет замовника повинен обов’язково затвердити своїм рішенням річний план закупівель. Форма протоколу тендерного комітету та «паперового» річного плану довільна. При цьому затверджений «паперовий» річний план закупівель має містити всю інформацію, яка має бути оприлюднена згідно з вимогами форми, затвердженої наказом № 490.

Ефективне планування: як?

Напевно, ніхто не буде сперечатися, що правильне планування будь-якої справи є запорукою її успіху. Ось так і в закупівлях: ефективне планування мало би призводити до ефективної закупівлі. Але, на жаль, це не завжди так. І хоча в більшості випадків не все залежить від замовників, іноді незнання замовниками можливих варіантів дій не дозволяє закуповувати ефективніше.

Як відомо, один із принципів здійснення публічних закупівель, як «післяпорогових», так і «допорогових», — це максимальна економія та ефективність закупівлі. При цьому якщо з поняттям «максимальна економія» ще можна розібратись, що це означає, то стосовно поняття «максимальна ефективність» ані Закон № 922, ані підзаконні акти не визначають, що мається на увазі під розумінням сутності зазначеного принципу. У результаті кожен замовник розуміє цей принцип по-своєму.

Разом з тим найбільш поширеною сьогодні є практика розуміння, коли закупівля ефективна, — це якщо виграв учасник з найнижчою ціновою пропозицією. Тобто в цьому випадку відбувається ототожнення двох складових зазначеного принципу публічних закупівель: економія і ефективність. Але чи можна вважати закупівлю максимально ефективною, якщо замовник хоч і купить найдешевше відповідний товар, але за якістю цей товар у рази буде гіршим від того, який трохи дорожчий? Чи максимально ефективно забезпечив замовник потребу в товарі, якщо цей товар вийшов з ладу вже через кілька місяців і замовнику необхідно закуповувати новий?

Для відповідей на ці запитання далі розглянемо окремі особливості планування з використанням такого інноваційного методу для державних замовників як сукупна вартість володіння або вартість життєвого циклу на прикладах.

Концепція ТСО виділена окремо в директивах Європейського Союзу 2014 року та використовується багатьма закупівельними організаціями як у Європі, так і в світі в цілому.

З цього приводу додамо: розпорядженням КМУ від 24.02.2016 р. № 175-р схвалено Стратегію реформування системи публічних закупівель («дорожня карта») та затверджено План заходів щодо реалізації цієї Стратегії.

Так, у п. 26 Плану передбачено на третьому етапі реформування системи публічних закупівель здійснити адаптацію законодавства до положень Директив 2014/24/ЄС та Угоди про асоціацію, зокрема, положень щодо вимог та методів визначення вартості закуплених товарів, робіт та послуг з розрахунку їх повного життєвого циклу та додаткових витрат на екологічні, соціальні та технологічні наслідки використання відповідної продукції (ст. 31, 68, 78 — 82 Директиви 2014/24/ЄС).

Ситуація 3

Варто зазначити, що, перш ніж розробляти технічні специфікації, замовники повинні зрозуміти, що саме пропонує ринок і які є вимоги до використання товару. Упевнені, такий підхід забезпечить дотримання того, щоб закупівля відповідала меті, а також зазначене допоможе визначити найбільш економічно ефективне інноваційне рішення.

Адже замість того, щоб зосереджуватися тільки на ціні предмета закупівлі, концепція ТСО приймає до уваги й інші витрати, які замовник буде змушений понести, якщо визнає переможцем тендерну пропозицію з найнижчою ціною. Прикладом таких витрат можуть бути:

вартість ремонту, заправки принтерів/ксероксів — при закупівлі офісного обладнання;

вартість утримання та палива для транспортних засобів — при закупівлі транспортних засобів;

вартість переасфальтування доріг — при закупівлі робіт із асфальтування доріг;

вартість ліцензування та оновлення комп’ютерного програмного забезпечення — при закупівлі комп’ютерної техніки;

витрати на утримання та електроенергію — для систем опалення або освітлення тощо.

Тепер щодо того, як застосувати ТСО. Насамперед замовнику варто проаналізувати, які витрати можуть виникнути при закупівлі того чи іншого предмета закупівлі в майбутньому. Для цього слід проаналізувати, насамперед, ринок.

Варто зазначити, що існує багато способів провести аналіз ринку. Перш за все це може бути звичайний пошук інформації в мережі Інтернет, а може бути й участь у заходах, що організовують промислові виробники, консультації з іншими замовниками, які нещодавно здійснювали закупівлю схожих товарів чи послуг із застосуванням ТСО.

Крім того, різні категорії витрат, що стосуються предмету закупівлі, варто визначити ще до проведення тендеру, тобто на етапі його планування. Саме такі різні категорії витрат і називають ТСО.

Здійснення розрахунків з урахуванням концепції ТСО дозволяє прорахувати приблизну вартість товару протягом строку його експлуатації. Для цього замовнику варто вирішити питання щодо категорій витрат, які застосовуються, а також щодо проміжку часу, протягом якого оцінюються такі витрати. При цьому проміжок часу має бути достатньо тривалим для покриття будь-яких витрат, яких неможливо уникнути, але не таким довгим, що неможливо буде зробити обґрунтовані розрахунки.

При цьому розрахунки мають бути підкріплені документально. Водночас таке документальне підтвердження залежить від того, стосовно якого предмету закупівлі замовник застосовує ТСО. Скажімо, якщо це закупівля систем освітлення (освітлювальних ламп), то така закупівля пов’язана не лише з вартістю самих ламп, адже їх ціна — це тільки вершина айсберга. А під водою — вся інша, набагато більша частина цього айсберга: послуги зі встановлення таких ламп, вартість електроенергії, утримання товару протягом строку експлуатації, вартість заміни ламп.

Тож для підкріплення відповідних розрахунків вартості такого товару як лампи протягом строку його експлуатації з урахуванням концепції ТСО одним із документальних підтверджень може бути оцінка від Уповноваженого регулятора в сфері енергетики — НКРЕКП, а також прогнози від бізнесу, зокрема, для передбачення вартості електроенергії на певний проміжок часу. При цьому вартість заміни ламп можливо прорахувати, базуючись на строках експлуатації різних сертифікованих технологій, які зазвичай вимірюються в кількості годин роботи. Цю інформацію замовник може знайти на упаковці продукту або на веб-сайті виробника.

Отже, після того, коли зроблено всі попередні розрахунки, можна порахувати загальну вартість кожної потенційної пропозиції для визначення очікуваної вартості предмета закупівлі та планування самої закупівлі.

При цьому застосування концепції ТСО може бути як на стадії планування, так і на стадії вже самої закупівлі як один із критеріїв оцінки тендерних пропозицій.

Відомо, що замовники за певних умов, а саме в разі здійснення закупівлі, яка має складний або спеціалізований характер, можуть використовувати декілька критеріїв для оцінки тендерних пропозицій. У цьому випадку застосовують механізм приведеної ціни. Для застосування ТСО в нашому випадку як одного з цінових критеріїв приведена ціна повинна відображати вартість встановлення обладнання, споживання електроенергії, утримання та заміну обладнання.

Для визначення ТСО розробляють спеціалізовані методики, орієнтовані на певний об’єкт володіння і призначені для визначення загальної величини витрат на техніку, обладнання, інформаційні системи тощо, які розраховують на всіх етапах життєвого циклу. При цьому ключовим принципом, що реалізується при розробці методик визначення ТСО, є системний підхід.

Незважаючи на те, що більшість витрат можуть бути визначені заздалегідь або спрогнозовані з високою точністю, проте деякі витрати носять ймовірнісний характер. Як наслідок, зазначене тягне за собою ризик істотних відхилень дійсних витрат від прогнозних (розрахункових), що також варто враховувати при розрахунку ТСО.

Приклад 1

Для прикладу розглянемо застосування ТCO для обрахунку впливу фінансової складової на життєвий цикл такої закупівлі як ІТ-послуги, що включає в себе програмне забезпечення, апаратне забезпечення, навчання. Так, розгортання ІТ-рішення в замовника може передбачати включення до складу TCO, зокрема, таких складових:

— витрати на апаратні та програмні складові (мережеве обладнання та апаратна частина; серверне обладнання та програмне забезпечення; встановлення (інсталяція), інтеграція апаратного і програмного забезпечення; придбання ліцензій; гарантійне обслуговування);

— операційні витрати (підведення комунікацій; електрика для забезпечення роботи обладнання, охолодження та резервні потужності; витрати на тестування; збитки від простою (у разі відмови) обладнання; завдання шкоди репутації (у разі порушення безпеки обладнання), відновлення роботи обладнання в разі його пошкодження (зокрема, вірусними атаками); навчання обслуговуючого персоналу;

— довгострокові витрати (заміна обладнання; майбутнє оновлення або масштабованість витрат (наприклад, економічна модель ліцензування, що забезпечує повну масштабованість витрат).

Прилад 2

Розглянемо особливості застосування концепції ТСО при закупівлі системи відеоспостереження. Так, масштабованість і зниження витрат на систему відеоспостереження може полягати в тому, що передача живлення сучасних IP-відеокамер (це камера відеоспостереження, яка володіє вбудованим веб-сервером, мережевим інтерфейсом (Ethernet або Wi-Fi)) мережею Ethernet (Power Over Ethernet), знижуватиме загальні витрати при розгортанні та впровадженні систем відеоспостереження завдяки використанню одного кабелю для передачі інформації і живлення пристроїв. При цьому в разі застосування відповідних комутаторів немає необхідності в додатковому устаткуванні (джерелах живлення, захисних коробах, проводці напруги живлення). Водночас можливість підключення додаткових камер або заміна камер на більш сучасні з більш роздільною здатністю без розширення пропускної здатності мережі зменшуватиме витрати на розвиток та модернізацію всієї системи відеоспостереження. А наявність резервних мережевих портів дозволятиме додавати нові відеокамери або ж за необхідності ввести цілі сегменти відеоспостереження без зміни проводки для всієї системи.

Висновки

Концепція ТСО може бути корисною як для забезпечення ефективності закупівель, так і для прозорого витрачання публічних коштів.

Зважаючи на те, що Закон № 922 підтримує можливість застосування концепції ТСО, то вже зараз, не чекаючи третього етапу реформування публічних закупівель, з метою забезпечення ефективних публічних закупівель концепція вартості життєвого циклу може бути використана при здійсненні закупівель замовниками в таких двох випадках:

1) на стадії планування закупівель для порівняння технологій, а також при розробці технічних специфікацій до майбутньої тендерної документації з метою обґрунтування потреби та очікуваної вартості предмета закупівлі;

2) на стадії оцінки тендерних пропозицій як один із цінових критеріїв при визначенні переможця.

При цьому якщо вести мову про застосування ТСО не на стадії планування, а у вигляді цінового критерія, то відповідно до Закону № 922 застосування ТСО можливе тільки стосовно комплексних або спеціалізованих закупівель. Щодо інших типів закупівель для оцінки тендерних пропозицій застосовується критерій найнижчої ціни. Водночас якщо застосовується декілька критеріїв, то ціна повинна важити 70 % або вище, що, в свою чергу, на жаль, обмежує застосування концепції вартості життєвого циклу.

При цьому застосування ТСО може допомогти в досягненні цілої низки загальних завдань, реалізацію яких мають забезпечувати публічні закупівлі, зокрема, таких як: економія коштів платників податків; використання інноваційних технологій; зменшення негативного впливу на довкілля.

Планування: нюанси оприлюднення

Врешті-решт, спланували ми публічні закупівлі в річному плані, додатку до нього, намагалися не тільки нічого не порушити, а ще й здійснити ефективне планування із застосуванням концепції ТСО. Тепер треба ще дотриматися порядку оприлюднення цих планових документів, який має певні особливості. Тож далі розглянемо нюанси, які можуть виникнути при оприлюдненні річного плану, додатку до нього, а також поговоримо про особливості внесення змін до річного плану закупівель і додатку до нього.

Так, ч. 1 ст. 10 Закону № 922 передбачено, що замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю.

Для оприлюднення річного плану закупівель та додатку до нього, змін до них замовник має заповнити відповідні дані через своє автоматизоване місце на електронному майданчику.

Зауважимо, що оприлюднення інформації на веб-порталі здійснює електронна система закупівель. Датою та часом оприлюднення/подання інформації в системі є дата та час унесення та заповнення її через автоматизоване робоче місце замовника/учасника/органу оскарження. При цьому розміщенням/оприлюдненням інформації вважається її наявність в системі в інтерактивному режимі реального часу.

Пам’ятайте: згідно із Законом № 922 оприлюднена інформація повинна бути розміщена на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель (www.prozorro.gov.ua). Тобто якщо та чи інша інформація наявна на електронному майданчику, але її немає на веб-порталі Уповноваженого органу, то є сумніви в дотриманні замовником положень Закону № 922 щодо оприлюднення такої інформації.

При цьому зауважимо, що трапляються випадки, коли не вся інформація, яку замовник вказує на електронному майданчику, в тому числі й у річному плані, експортується на веб-портал Prozorro. Водночас буває, що на електронному майданчику відображено накладений ЕЦП на річний план чи додаток, а на веб-порталі вказано, що ЕЦП не накладено.

З огляду на це, пам’ятайте: як на заповнену форму річного плану закупівель, так і на додаток до річного плану закупівель варто накласти ЕЦП особи, яка оприлюднює зазначений документ. При цьому на річний план накладе ЕЦП секретар тендерного комітету, бо він займається оприлюдненням документів та інформації з публічних закупівель та несе за це відповідальність. Також це може зробити голова тендерного комітету, оскільки він організовує роботу всього комітету та несе за таку роботу відповідальність. Чи можливо у вас не так?

Тому нагадаємо, що згідно з ч. 3 ст. 11 Закону № 922 тендерний комітет або уповноважена особа (особи) забезпечує оприлюднення інформації та звіту щодо публічних закупівель відповідно до Закону. При цьому відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 922 відповідальність за повноту та достовірність інформації, що оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу, несуть голова та секретар тендерного комітету замовника або уповноважена особа (особи).

Тож якщо у вас оприлюдненням займається не лише секретар тендерного комітету, а й інші члени комітету, але при цьому ніде документально не визначено (наприклад, у протоколі тендерного комітету щодо розподілу обов’язків між членами комітету), які саме особи, окрім секретаря, мають в обов’язках оприлюднювати документи, то може виникнути нюанс. Зокрема, коли інший член комітету заповнить форму річного плану, але забуде на неї накласти ЕЦП і оприлюднить. Разом з тим відповідатиме за такі дії секретар комітету, а також його голова. Тож на зазначене варто звернути увагу.

З огляду на це, радимо замовникам перед оприлюдненням не тільки річного плану, додатку до нього, змін до них, а й інших закупівельних документів, після їх створення на електронному майданчику та накладення на них ЕЦП перевіряти, чи уся внесена до полів інформація експортувалася на веб-портал Prozorro та чи відображається ЕЦП не тільки на майданчику, а й в системі Prozorro. Також пам’ятаймо хто повинен накласти ЕЦП на вказані документи.

При цьому не забувайте, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 922 як річний план, додаток до річного плану, так і зміни до річного плану та додатку також оприлюднюють на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель в строк 5 календарних днів з дня їх затвердження.

А ті замовники, які забули виконати зазначені вимоги, потім отримають адміністративні протоколи від контролерів та штрафи від суду. Правда, деяким може пощастити трохи більше та суд обмежиться усним зауваженням. Не виключено, що деяким узагалі пощастить, бо на момент розгляду справи в суді закінчаться строки притягнення до відповідальності, тож суд на цій підставі закриє справу.

Але ж погодьтеся, у будь-якому разі не варто випробовувати долю. Для прикладу розглянемо декілька таких адміністративних справ. При цьому нагадаємо: як раніше, так і зараз передбачена адміністративна відповідальність за неоприлюднення та порушення порядку оприлюднення документів, інформації про закупівлі в ч. 1 ст. 164¹⁴ КУпАП.

Приклад 3

Локачинський районний суд постановою від 09.12.2015 р. у справі № 160/654/15-п (набрала законної сили 22.12.2015 р.) визнав винною юриста відділу освіти у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164¹⁴ КУпАП, оскільки зазначена особа не оприлюднила зміни до річного плану закупівель.

Зауважте, що правопорушниця визнала свою вину. При цьому суд, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушниці, яка до адміністративної відповідальності притягується вперше, ступінь її вини, вирішив, що до неї слід застосувати стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі. Як наслідок, суд визнав особу винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164¹⁴ КУпАП, та наклав на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 11900 грн.

Приклад 4

Южноукраїнський міський суд Миколаївської області постановою від 21.06.2017 р. у справі № 486/465/17 (набрала законної сили 01.07.2017 р.) визнав винною головного бухгалтера у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164¹⁴ КУпАП. Так, зазначена особа не оприлюднила річний план закупівель, затверджений протоколом засідання комітету, в необхідний строк.

Зауважте, що в судовому засіданні особа свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164¹⁴ КУпАП, визнала повністю, підтвердила обставини вчинення правопорушення та, як зазначено в мотивувальній частині судового рішення, у вчиненому щиро кається.

Тож суд за наслідками розгляду адміністративної справи, враховуючи щиросердне каяття останньої, те, що вона має статус пенсіонера, а також те, що її дії не призвели до серйозних наслідків, виходячи з мети адміністративного стягнення, з урахуванням ст. 22 КУпАП звільнив у цьому випадку головного бухгалтера від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Приклад 5

Дніпровський районний суд міста Києва постановою від 13.09.2017 р. № 755/10516/17 (набрала законної сили 24.09.2017 р.) визнав винним завідувача відділу стандартизації та метрології — голову комітету у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164¹⁴ КУпАП, оскільки не було оприлюднено річний план закупівель у встановлений строк.

Згідно з мотивувальною частиною рішення особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи, згідно з положеннями ст. 268, 277² КУпАП, на судове засідання не з’явилася. Тому суд, виходячи з вищезазначених правових норм, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов’язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов’язки, вирішив провести розгляд справи у відсутність голови комітету.

При цьому, на переконання суду, вина особи у вчиненому правопорушенні підтверджується даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та в акті ревізії.

Разом з тим, хоча суд і визнав винним у вчиненні адміністративного правопорушення голову комітету, проте у зв’язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, дійшов висновку про закриття провадження на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.

Із судовими рішеннями в справах № 160/654/15-п та № 486/465/17 і 755/10516/17 можна ознайомитися в ЄДРСР за посиланням:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/54161745;

http://reyestr.court.gov.ua/Review/67302464;

http://reyestr.court.gov.ua/Review/69032732.

Висновки

З метою дотримання вимог Закону № 922 щодо строків оприлюднення як річного плану, так і додатку до нього, а також змін до них, вимог наказу № 490 щодо форми зазначених документів, уникнення адміністративної відповідальності в майбутньому, замовник має зважати на зазначені нами особливості оприлюднення. Тобто у вищевказаний строк за затвердженою формою має бути оприлюднено саме на веб-порталі www.prozorro.gov.ua зазначені документи.

Планування: вносимо зміни

На початку року ми затвердили річний план закупівель, правильно його оприлюднили, а тому здається, запитань щодо планування торгів не повинно виникнути вже протягом року. Аж ні! Не все так просто, як здається на перший погляд. Оскільки протягом року замовник може отримати додаткові кошти на закупівлі.

Також можуть виникнути кошти внаслідок різниці між затвердженими бюджетними асигнуваннями (очікуваною вартістю закупівлі) та ціною тендерної пропозиції переможця торгів. При цьому така різниця буде майже завжди, оскільки торги відбуваються шляхом аукціону на пониження. І лише в окремих випадках, коли учасники вгадають розмір очікуваної вартості предмета закупівлі та не будуть торгуватися, такої різниці не буде. Але такі випадки — це радше виключення з правил, ніж ситуація повсякчас. Тож, як наслідок, річний план закупівель потребуватиме коригувань.

Зауважимо: порядок внесення змін (форма, періодичність, суть змін тощо) як до річного плану, так і до додатку до нього чинним законодавством не регламентований. Проте не варто забувати вимоги наказу № 490, яким затверджено форму річного плану та визначено, що додаток заповнюють за такою ж формою. Тож зміни до річного плану та додатку до нього заповнюють на електронному майданчику за такою ж формою, як і сам план та додаток. При цьому на етапі затвердження змін до річного плану рішенням тендерного комітету радимо замовникам вказувати в протоколі, що це за зміни. Також нагадаємо, що законодавець не обмежує замовника в кількості разів внесення змін до річного плану. Тому таке коригування річного плану та додатку робите тоді, коли виникне потреба.

Ще раз зазначимо, що строк для оприлюднення змін до річного плану, додатку до нього такий же, як і самих річного плану та додатку — 5 календарних днів з дня внесення змін.

Висновки

Зміни до річного плану та додатку до нього вносять за наявності потреби та обов’язково оприлюднюють за формою, затвердженою наказом № 490, в строк 5 календарних днів з дня їх внесення.

Планування закупівель, на які не поширюється дія Закону № 922

Досить часто замовники ставлять запитання: як бути із закупівлями, на які Закон № 922 не поширюється? Чи обов’язково їх планувати в річному плані чи додатку до нього, залежно від очікуваної вартості предмета закупівлі?

Так, дійсно, законодавець передбачив у ч. 3 ст. 2 Закону № 922 перелік випадків, коли дія цього Закону не поширюється на відповідні предмети закупівель. Зокрема, без застосування Закону № 922 замовники закуповують такі товари, роботи, послуги як:

— придбання, оренда землі, будівель, іншого нерухомого майна або майнових прав на землю, будівлі, інше нерухоме майно;

— послуги фінансових установ, у тому числі міжнародних фінансових організацій, щодо надання кредитів, гарантій, фінансового лізингу та послуги, допоміжні до фінансових послуг;

— фінансові послуги, що надаються у зв’язку з емісією, купівлею, продажем, передачею цінних паперів або інших фінансових інструментів;

— послуги, що надаються Національним банком України відповідно до закону;

— товари, роботи і послуги, закупівля яких становить державну таємницю відповідно до Закону України «Про державну таємницю» від 21.01.94 р. № 3855-XII;

— бланки документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, паспорти, бланки документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус, бланки інших документів, що відповідно до законодавства України потребують використання спеціальних елементів захисту, марки акцизного податку, що виготовляються підприємствами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації та контролю за виготовленням бланків цінних паперів, документів суворої звітності, а також товари і послуги, необхідні для їх виготовлення;

— послуги з провадження наукової, науково-технічної діяльності, які фінансуються на конкурсній основі в порядку, визначеному ст. 49, 58 і 59 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26.11.2015 р. № 848-VIII;

— послуги за договорами про медичне обслуговування населення, що надаються відповідно до закону.

Отже, закупівлі, на які не поширюється Закон № 922, не планують ані в річному плані закупівель, ані в додатку до нього. Виходячи з цього в замовника немає обов’язку перед укладенням договору про закупівлю за такими предметами закупівель складати та оприлюднювати зазначені планові документи.

При цьому може виникнути ситуація, коли орган Казначейства перед реєстрацією договору про закупівлю запитає у замовника: чому в електронній системі Prozorro немає оприлюдненого річного плану? Пригадуєте, ми вже зазначали, що органи Казначейства згідно зі ст. 7 Закону № 922 перевіряють наявність оприлюдненого річного плану в електронній системі закупівель. У цьому випадку радимо замовникам показати такому працівнику вимоги Закону № 922 щодо його непоширення на закупівлі відповідних товарів, послуг.

Разом з тим щодо зазначених вище предметів закупівель, на які Закон № 922 не поширюється, замовник може скласти в довільній формі, наприклад, такий документ як Реєстр закупівель без застосування Закону № 922. У цьому документі слід відобразити відповідну інформацію щодо таких предметів закупівель.

Водночас зауважте, що Закон № 922 також не поширюється й на закупівлі товарів і послуг, які підлягають закупівлі відповідно до угод щодо закупівлі, що укладаються центральним органом виконавчої влади України, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, із спеціалізованими організаціями, які здійснюють закупівлі. Закупівля таких товарів, робіт і послуг здійснюється згідно з правилами і процедурами, установленими відповідними спеціалізованими організаціями, що здійснюють закупівлі, з урахуванням порядку, визначеного КМУ.

Також Закон № 922 не застосовують при закупівлі товарів, робіт і послуг, які підлягають закупівлі відповідно до угод, що укладаються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері національної безпеки, у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва із спеціалізованими організаціями, які здійснюють закупівлі. Закупівля таких товарів, робіт і послуг здійснюється згідно з правилами і процедурами, установленими відповідними спеціалізованими організаціями.

Зазначимо, що в цих випадках законодавець (а саме ч. 3 ст. 2 Закону № 922 ) наголошує на тому, що закупівля таких товарів, робіт і послуг здійснюється згідно з правилами та процедурами, що встановлені відповідними спеціалізованими організаціями. Тож якщо такими організаціями визначено відповідний механізм планування закупівель та оприлюднення такого плану, то замовникам варто діяти згідно з правилами планування, визначеними спеціалізованими організаціями.

Висновки

Закупівлі, на які не поширюється Закон № 922, не планують ані в річному плані, ані в додатку, за виключенням випадків, якщо таке планування передбачено правилами та процедурами, установленими відповідними спеціалізованими організаціями.

Як бачимо, планування проведення публічних закупівель є досить складним процесом, на який можуть впливати різні чинники: як зовнішні, так і внутрішні. При цьому одним із зовнішніх чинників є специфіка бюджетного планування в Україні. Також це можуть бути невизначеність конкретного алгоритму дій тендерного комітету замовника при плануванні. Зокрема, це стосується визначення потреби в закупівлі, відсутності механізму визначення очікуваної вартості предмета закупівлі, які є досить серйозними факторами, що впливають на процес планування закупівель.

Разом з тим часто-густо внутрішній чинник, що впливає на планування закупівель, — це неможливість повною мірою спрогнозувати потребу в товарах, послугах, розрахувати очікувану вартість закупівлі (зокрема, щодо супроводжуючих товар послуг). Тому ми не дарма звернули увагу на такий інноваційний підхід у плануванні як концепція ТСО. Тож спробуйте ще на етапі планування розрахувати ймовірність виникнення майбутніх ризиків щодо додаткових витрат для забезпечення життєдіяльності того чи іншого закупленого товару.

При цьому у сфері публічних закупівель повсякчас грає певну роль і людський фактор, що теж є одним із важливих внутрішніх чинників.

Як бачите, навіть у такій, здавалося б, простій справі, як планування на початку року публічних закупівель є певні особливості, нюанси. Звичайно, ще є підводні рифи, через які замовники, а особливо бюджетники, можуть спіткнутися. Тож нагадаємо слова давньогрецького філософа Демокріта: «Краще радитися перед дiями, анiж потiм роздумувати над ними».

Нормативні документи та скорочення

ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.

Закон № 922 — Закон України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 р. № 922-VIII.

Наказ № 490 — наказ Мінекономрозвитку «Про затвердження форм документів у сфері публічних закупівель» від 22.03.2016 р. № 490.

ДК 021:2015 — Національний класифікатор України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник», затверджений наказом Мінекономрозвитку від 23.12.2015 р. № 1749.

Порядок № 309 — Порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затверджений наказом Мінфіну від 02.03.2012 р. № 309.

Угода про асоціацію — Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, підписана 27.06.2014 р.

Директива 2014/24/ЄС — Директива про здійснення закупівель в державному секторі від 26.02.2014 р.

ЄДРСР — Єдиний державний реєстр судових рішень.

ЕЦП — електронний цифровий підпис.