Реалії війні шокують і водночас диктують свої вимоги до здійснення видатків і на такі послуги. Пропонуємо разом розібратися, чи можна взагалі проводити такі видатки з місцевого бюджету, і якщо так, то за якими кодами.
Послуги перепоховання
Попри всю моторошність ситуації, маємо з’ясувати, як проводяться такі послуги і хто має їх оплачувати.
Виходячи зі ст. 239 КПК* ексгумація — це слідча (розшукова) дія, яка полягає у вийманні трупа з відомого місця поховання в землі чи в іншому місці з метою його огляду та судово-медичного дослідження.
* Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI.
Ексгумація трупа здійснюється за постановою прокурора.
При цьому виконання постанови покладається на службових осіб органів місцевого самоврядування (далі — ОМС). Це чітко визначено у ч. 1 ст. 239 КПК.
Тож саме ОМС має опікуватися питаннями проведення такої процедури за постановою прокурора.
Перепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради. Підставою для цього може слугувати письмове звернення особи, яка здійснила поховання, висновок органу санітарно-епідеміологічної служби, лікарське свідоцтво про смерть, дозвіл виконавчого органу відповідної місцевої ради на поховання останків на іншому кладовищі. Таким є припис ст. 21 Закону № 1102*.
* Закон України «Про поховання та похоронну справу» від 10.07.2003 № 1102-IV.
Так ож перепоховання останків померлих може здійснюватися в інших випадках згідно із законодавством України.
Ситуація ж нашого читача якраз і є тим самим іншим випадком, коли перепоховання здійснюється за постановою прокурора.
Процес перепоховання включає в себе два етапи: ексгумацію та подальше поховання.
При цьому послуги, пов’язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання, є ритуальними послугами.
У свою чергу, ритуальні послуги можуть включати в себе послуги, пов’язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання, у т. ч. організація похорону, бальзамування, санітарна і косметична обробка трупів; поховання та перепоховання; послуги крематоріїв; догляд за могилою; виготовлення трун тощо.
Видатки на ритуальні послуги в умовах воєнного стану: чи можливо?
Тепер з’ясуємо, чи може взагалі ОМС проводити видатки на ексгумацію, перевезення та поховання трупа та в яку чергу. Для цього традиційно звернемося до норм Порядку № 590*.
Так, п. 19 Порядку № 590 передбачено проведення у другу чергу видатків на:
— оплату ритуальних послуг (зокрема послуг з перевезення, поховання, доставки тіл померлих до моргів та бюро судово-медичної експертизи);
— придбання предметів ритуальної належності;
— оплату послуг з утримання місць поховання.
Причому такі видатки можна проводити як за кошти загального, так і за кошти спеціального фонду.
І як ми з вами вже з’ясували, зазначені у запитанні послуги належать до ритуальних послуг. Тож ОМС цілком можуть запланувати і здійснити видатки на оплату цих послуг у другу чергу.
Застосування КПКВК
На місцевому рівні може бути прийнято відповідну місцеву програму, яка чітко визначатиме категорії населення, котрі можуть бути поховані за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.
Можливість прийняття такої місцевої програми передбачено п. 22 ч. 1 ст. 26 Закону № 280*.
* Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.97 № 280/97-ВР.
Так, до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування.
Водночас можливість її фінансування за рахунок коштів місцевих бюджетів передбачено п. 21 ч. 1 ст. 91 БКУ (ср. ).
Отже, місцеві програми мають бути затверджені рішенням відповідної місцевої ради.
При цьому майте на увазі: в період дії воєнного стану існують деякі послаблення з цього приводу, передбачені постановою № 252*.
Зокрема, в умовах воєнного стану ОМС, їх виконавчі органи, місцеві держадміністрації, військово-цивільні адміністрації продовжують здійснювати бюджетні повноваження (п.п. 1 п. 1 постанови № 252).
Також право затверджувати місцеві (цільові) програми (вносити до них зміни) з дотриманням вимог ст. 91 БКУ надано військовим адміністраціям населених пунктів, районним та Київській міській військовій адміністрації (п.п. 2 п. 1 постанови № 252).
Всі видатки місцевих бюджетів повинні знайти своє відображення в бюджетних програмах. І для цього маємо визначити КПКВК. Тож звернемося до вимог наказу № 793*.
Видатки місцевих бюджетів на поховання різних верств населення, передбачених вищезазначеною програмою, можуть здійснюватися за КПКВК 3242 «Інші заходи у сфері соціального захисту і соціального забезпечення».
Якщо ж йдеться про поховання, наприклад, закатованого учасника бойових дій, то зазначені видатки слід планувати і проводити за КПКВК 3090 «Видатки на поховання учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни».
Застосування КЕКВ
Обираючи КЕКВ, як завжди, виходимо з економічної сутності платежу та приписів Інструкції № 333*.
Видатки на оплату ритуальних послуг слід планувати і здійснювати за КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)».
І навіть якщо ритуальні послуги надаватиме комунальне підприємство (далі — КП), створене ОМС, у застосуванні КЕКВ це нічого не змінює. У такому разі також слід застосовувати саме КЕКВ 2240. КП виступатиме надавачем послуг, а рада (виконком, військова адміністрація) —замовником таких послуг.
Докладніше про це — у матеріалі «Поховання загиблих воїнів: який КПКВК та КЕКВ застосувати?» // «Бюджетна бухгалтерія», 2022, № 44.