Мова про сумісництво може йти тільки тоді, коли у працівника вже є основне місце роботи, де він працює за трудовим договором. Усі інші місця роботи вважатимуться місцями роботи за сумісництвом. На нормативному рівні не обмежено кількість місць, де працівник може працювати за сумісництвом.
Однак у бюджетних установах є певні обмеження: тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати 4 годин на день і повного робочого дня у вихідний день, а загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу (п. 2 постанови КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.93 р. № 245, далі — постанова № 245).
Зауважимо: для роботи за сумісництвом згоди адміністрації за місцем основної роботи не потрібно (п. 1 постанови № 245 і п. 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мінфіну, Мін’юсту від 28.06.93 р. № 43).
З цього випливає, що працівник не зобов’язаний інформувати роботодавця за основним місцем роботи про те, що він працевлаштований (або планує працевлаштуватися) за сумісництвом.
А чи повинен роботодавець перевірити наявність основного місця роботи у працівника, який працевлаштовується до нього як сумісник? Актуальність такої ситуації зросла після введення норм про нарахування ЄСВ з мінзарплати і підвищення штрафів за порушення трудового законодавства. Причому наведене запитання постає стосовно зовнішніх сумісників.
Узагалі роботодавець, який працевлаштовує зовнішнього сумісника, може дізнатися про наявність у такого працівника основного місця роботи з довідки, виданої роботодавцем за основним місцем роботи, або з копії сторінки з відомостями про роботу трудової книжки, засвідченої виписки з трудової книжки про відомості про роботу.
Тож чи має роботодавець, який працевлаштовує працівника на умовах зовнішнього сумісництва, перевіряти наявність у нього основного місця роботи і для цих цілей вимагати від такого працівника довідку з основного місця роботи або копію відомостей про роботу з трудової книжки? У листі Мінсоцполітики від 25.05.2015 р. № 198/06/186-15 зазначено: обов’язку роботодавця перевіряти факти укладання та припинення трудового договору за основним місцем роботи законодавство про працю не містить. Тобто роботодавець при працевлаштуванні зовнішнього сумісника не зобов’язаний перевіряти наявність у нього основного місця роботи.
На нашу думку, допустимо, щоб інформацію про наявність основного місця роботи працівник надав добровільно, адже Мінсоцполітики наголошує, що роботодавець не має права саме вимагати такі підтвердні документи.
