* Наш коментар читайте нижче (стаття «Звільнення в період призупинення: як проводити остаточний розрахунок?» цього номера).
Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі — Закон) цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Частиною третьою статті 1 Закону визначено, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Статтями 4, 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановленні особливості звільнення працівників в умовах воєнного стану. При цьому зазначеними статтями Закону не передбачено змін щодо розрахунку з працівниками при звільненні.
Частиною першою статті 13 Закону передбачено, що призупинення дії трудового договору — це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону дія трудового договору може бути призупинена у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.
Отже, призупинення дії трудового договору може бути застосовано тоді, коли трудовим договором встановлено обов’язок надання та виконання роботи, але військова агресія проти України виключає можливість її надання та виконання.
Однак при звільненні працівника обов’язок надання та виконання роботи припиняється.
Виходячи із зазначеного, у разі звільнення працівника всі суми, що належать йому від роботодавця, мають бути виплачені працівникові за рахунок коштів роботодавця з урахуванням вимог, встановлених статтею 116 КЗпП.
Одночасно повідомляємо, що листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, вони мають інформаційний характер і не встановлюють правових норм.
Заступник Міністра Ігор ДЯДЮРА
