Відпустка за «ненормованість»
Ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, що встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості унормувати час їх трудового процесу (п. 1 Рекомендацій № 7*).
На працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві режим робочого часу. Проте за необхідності вони можуть виконувати роботу понад нормальну тривалість робочого часу.
Як компенсацію за виконаний обсяг робіт, міру напруженості, складності та самостійності в роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу таким працівникам надають щорічну додаткову відпустку (п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки**).
** Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР.
Максимальна тривалість відпустки за «ненормованість» — 7 календарних днів.
Конкретну її тривалість (від 1 до 7 днів включно) залежно від займаної посади (виконуваної роботи) зазначають у колективному (трудовому) договорі залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Якщо на підприємстві немає колдоговору, то ці питання можна узгодити в окремому нормативному акті роботодавця, погодженому з профспілкою.
ВАЖЛИВО!
Відпустка за «ненормованість» надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, посаді, що дають право на таку відпустку (п. 8 Рекомендацій № 7).
Відпускний стаж
Періоди, які входять до стажу роботи, що надає право на відпустку за «ненормованість», перелічені в ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки. Це:
— час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади;
— час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
— час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Виходить, що стаж для надання щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день визначають у робочих днях. До такого стажу зараховують ті робочі дні, у які працівник відпрацював у відповідних умовах не менше половини тривалості робочого дня.
Водночас до стажу для надання додаткової відпустки не зараховують, зокрема, періоди тимчасової непрацездатності працівника, відпустки без збереження зарплати, перебування на курсах підвищення кваліфікації (див. лист Мінпраці від 27.01.2011 № 14/13/116-11).
Так само із відпускного стажу має виключатися час простою, незалежно від його оплати (2/3 окладу, МЗП чи «середня»). Адже у вказаний період працівник не працює в умовах ненормованого робочого дня, за який, по суті, і надається додаткова відпустка.
УВАГА!
Час неоплачуваної відпустки та простою слід виключити із стажу роботи, що дає право на щорічну додаткову відпустку «за ненормованість».
Розглянемо приклад за умовами запитання.
Приклад. Працівник прийнятий на роботу 01.09.2021. З 18.04.2022 по 31.05.2022 він перебував у відпустці без збереження зарплати. А з 01.06.2022 по 15.07.2022 на підприємстві був оформлений простій. Припустимо, що працівник працює протягом 5-денного робочого тижня повний робочий день (8 годин щоденно). З 01.09.2022 він хоче використати додаткову відпустку «за ненормованість» за робочий рік з 01.09.2021 по 31.08.2022. Якої тривалості відпустку йому можна надати?
1. Визначаємо кількість робочих днів за робочий рік з 01.09.2021 по 31.08.2022:
22вересень-2021 + 20жовтень-2021 + 22листопад-2021 + 22грудень-2021 + 19січень-2022 + 20лютий-2022 + 22березень-2022 + 21квітень-2022 + 22травень-2022 + 22червень-2022 + 21липень-2022 + 23серпень-2022 = 256 роб. дн.***
*** З 24.03.2022 і до скасування воєнного стану у нас немає святкових (неробочих) днів.
2. Розраховуємо кількість робочих днів, які припали на період відпустки без збереження зарплати та простою:
10квітень + 22травень + 22червень + 11липень = 65 роб. дн.
Отже, викидаючи з розрахунку дні простою та відпустки за свій рахунок, отримуємо 191 роб. дн. (256 - 65), що дають право на додаткову відпустку.
3. Обчислимо кількість днів відпустки, що припадають на один день робочого року:
7 : 256 = 0,0273 (к. дн.),
де 7 — повна тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день, яка належить працівнику за повністю відпрацьований у таких умовах робочий рік.
4. Визначаємо кількість днів щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день, належних працівникові:
191 х 0,0273 = 5,2143 ≈ 5 (к. дн.).
Тож, за правилами округлення, маємо 5 к. дн. додаткової відпустки, які можна надати працівнику у вересні 2022 року за період роботи з 01.09.2021 по 31.08.2022.
До речі, про те, чи зараховується до стажу для надання додаткової відпустки дистанційна робота працівників, читайте у статті «Робота вдома і ненормована відпустка» // «Оплата праці», 2020, № 22/1.
