1. Застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб:
до 3 років — 50 відсотків;
від 3 до 6 років — 55 відсотків;
від 6 до 12 років — 60 відсотків;
від 12 до 18 років — 65 відсотків;
від 18 до 24 років — 70 відсотків;
від 24 до 30 років — 75 відсотків;
понад 30 років — 80 відсотків.
Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:
перша половина строку тривалості виплати допомоги по безробіттю — 100 відсотків;
у подальшому — 50 відсотків.
Для особи, страховий стаж якої становить не менше 15 років і яка протягом 15 років, що передували місяцю надання статусу зареєстрованого безробітного, не отримувала допомогу по безробіттю, під час визначення розміру допомоги по безробіттю відсотки до середньої заробітної плати (доходу), встановлені цією частиною, збільшуються на 10 відсоткових пунктів.
2. Внутрішньо переміщеним особам після надходження документів та відомостей про страховий стаж, заробітну плату (дохід) рішення про призначення допомоги по безробіттю переглядається відповідно до законодавства.
3. Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше семи місяців або звільнені з останнього місця роботи (служби) з підстав, передбачених пунктами 7–73 частини першої статті 36, пунктами 3, 4, 7 і 8 частини першої статті 40, статтями 41 (крім пунктів 5 та 6 частини першої) і 45 Кодексу законів про працю України, пунктами 3, 4, 41 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу», пунктами 6 і 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», пунктами 3, 31, 5 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», пунктами 3–32 частини першої статті 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, мають право на призначення допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду.
Особи, зазначені у частині третій статті 22 цього Закону, мають право на призначення допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду.
4. Допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи (служби) за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін, призначається відповідно до частин першої та третьої цієї статті, і її виплата починається з 31-го календарного дня.
Допомога по безробіттю особам, яких було звільнено з останнього місця роботи (служби) з підстав, передбачених пунктами 7–73 частини першої статті 36, пунктами 3, 4, 7 і 8 частини першої статті 40, статтями 41 (крім пунктів 5 та 6 частини першої) і 45 Кодексу законів про працю України, пунктами 3, 4, 41 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу», пунктами 6 і 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», пунктами 3, 31, 5 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», пунктами 3–32 частини першої статті 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, призначається відповідно до частин першої та третьої цієї статті, і її виплата починається з 61-го календарного дня.
Якщо після звільнення з попереднього місця роботи (служби) з причин, зазначених в абзаці другому цієї частини, застрахована особа перебувала у трудових відносинах (займалася іншими видами зайнятості) менше ніж 60 календарних днів, призначення допомоги по безробіттю такій особі здійснюється без урахування підстави звільнення з останнього місця роботи (служби) (припинення інших видів зайнятості).
(положення частини третьої статті 23, стосовно доповнення після слів «поважних причин» словами «або за угодою сторін», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2009 р. № 9-рп/2009)
5. У середньомісячну заробітну плату (дохід) для обчислення допомоги по безробіттю включаються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески, які підтверджуються даними Єдиного державного реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України.
Допомога по безробіттю не може перевищувати півтора розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом.
6. Частину шосту статті 23 виключено.
7. Порядок надання допомоги по безробіттю визначається Кабінетом Міністрів України.
