Для відповіді на це запитання слід звернутися до Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою КМУ від 05.08.2009 р. № 270 (далі — Правила № 270).
Так, п. 2 цих Правил визначено, що номінал поштової марки — це вартість послуги поштового зв’язку, що зазначається на поштовій марці арабськими цифрами або латинськими літерами.
Відповідно до п. 79 Правил № 270 у межах України безоплатно пересилаються:
— прості листи масою до 20 грамів і поштові картки, відправниками та адресатами яких є військовослужбовці строкової служби;
— посилки з одягом військовослужбовців строкової служби, що відправляються в установленому порядку військовими частинами;
— секограми (крім тих, що перевозяться авіатранспортом).
При цьому згідно із п. 80 Правил № 270 підтвердженням оплати послуг поштового зв’язку є:
— поштові марки, наклеєні на письмову кореспонденцію або нанесені типографським способом на поштові конверти, поштові картки;
— відбитки державного знака, нанесені маркувальними машинами;
— відбитки про оплату письмової кореспонденції, нанесені друкарським чи іншим способом.
У питанні застосування КЕКВ слід виходити з економічної сутності платежу.
Вважаємо, що в цьому випадку працівник заплатив за поштові послуги, а не придбав марки. Адже він не приносив марки до організації, вони не прибуткувалися, а лише виступали позначкою вартості поштових послуг.
Тож виходячи з економічної сутності платежу з урахуванням вимог Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Мінфіну від 12.03.2012 р. № 333, вважаємо що у цьому випадку доцільно застосувати КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)».
За цим кодом, зокрема, здійснюються видатки на оплату послуг доставки дипломатичної пошти, експрес-доставки, плата за користування абонентськими скриньками, поштових відправлень, включаючи телеграми, листи, бандеролі; поштових послуг при переказах коштів (у тому числі пенсій всіх видів та поштових послуг з доставки та виплати сум компенсаційних виплат власникам грошових заощаджень) тощо.