Неповний робочий час: чи скорочувати тривалість роботи напередодні святкового дня

Перш ніж відповісти на поставлене запитання, коротко нагадаємо правові підстави для встановлення працівникам режиму роботи на умовах неповного робочого часу.

Так, відповідно до ст. 50 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (далі — КЗпП) робочий час — це час, протягом якого працівник зобов’язаний виконувати трудові функції згідно з трудовим договором. Його нормальна тривалість не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Водночас за домовленістю між працівником і роботодавцем або з ініціативи роботодавця при прийнятті на роботу працівника або під час роботи, на певний строк або без обмеження строку працівнику може бути встановлено меншу тривалість робочого часу — неповний робочий час (ч. 1 ст. 56 КЗпП). Яким чином? Шляхом:

— зменшення тривалості щоденної роботи (неповний робочий день);

— зменшення кількості днів роботи (неповний робочий тиждень);

— одночасного зменшення кількості годин роботи протягом робочого дня і кількості днів роботи (тобто шляхом поєднання неповного робочого дня та неповного робочого тижня).

Якщо працівник звертається до керівника установи із заявою про установлення йому неповного робочого часу, то в загальному випадку роботодавець може погодитися або відмовити у задоволенні цього прохання.

Однак у КЗпП наведено категорії працівників, на прохання яких роботодавець зобов’язаний запровадити для них роботу на умовах неповного робочого часу. До цих працівників належать:

— вагітні жінки (ст. 56 КЗпП);

— жінки, яка мають дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, у тому числі таку, що перебуває під їх опікою (ст. 56 КЗпП);

— жінки, які здійснюють догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку (ст. 56 КЗпП);

— особи з інвалідністю (ст. 172 КЗпП);

— батьки, які виховують дітей без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також опікуни (піклувальники), один із прийомних батьків, один з батьків-вихователів (ст. 186¹ КЗпП).

У свою чергу, роботодавець має право зі своєї ініціативи (в односторонньому порядку) встановити працівникам неповний робочий час, змінювати їх режим роботи при продовженні роботи за тією самою спеціальністю, кваліфікацією чи посадою (ч. 3 ст. 32 КЗпП).

Але у цьому випадку роботодавець повинен виконувати важливу умову: установити працівникам неповний робочий час, змінити їх режим роботи при продовженні роботи за тією самою спеціальністю, кваліфікацією або посадою можна тільки внаслідок змін в організації виробництва та праці. Це питання слід погодити з профспілковою організацією, що діє в установі (у разі її наявності).

Також не слід забувати, що про зміну істотних умов праці, зокрема установлення неповного робочого часу, роботодавець зобов’язаний повідомити працівника не пізніше ніж за 2 місяці. При цьому якщо колишні істотні умови праці не можуть бути збережені, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір, укладений із ним, припиняється згідно з п. 6 ст. 36 КЗпП. Звільняючи працівника за цією підставою, ви зобов’язані виплатити йому вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку.

Ну що ж, основні правила запровадження режиму роботи на умовах неповного робочого часу ми згадали, тепер перейдемо до поставленого запитання.

Так, ч. 1 ст. 53 КЗпП передбачено, що напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.

У запитанні, що розглядається, для працівників установи (із 40-годинним робочим тижнем) скорочується на 1 годину тривалість робочого дня 27.06.2018 р., оскільки він безпосередньо передує святковому дню — Дню Конституції України (28.06.2018 р.). Але чи застосовується норма про скорочення на 1 годину тривалості передсвяткового дня до працівників, які працюють на умовах неповного робочого часу? У ч. 1 ст. 53 КЗпП про це, на жаль, не зазначено. Отже, як діяти у цій ситуації?

Відповідаємо: для працівників, які працюють на умовах неповного робочого часу, норма ч. 1 ст. 53 КЗпП не застосовується, тобто тривалість їх роботи напередодні святкових і неробочих днів не скорочується на 1 годину. Аналогічні роз’яснення з цього приводу надало Мінсоцполітики у листі від 28.08.2014 р. № 395/13/116-14.

Отже, на законодавчому рівні скорочення роботи на 1 годину в передсвятковий день передбачене тільки для працівників, яким установлений 40-годинний робочий тиждень. При неповному робочому часі скорочення тривалості роботи на 1 годину напередодні святкових і неробочих днів КЗпП не передбачене.

Таким чином, якщо працівник працює на умовах неповного робочого дня — з понеділка по п’ятницю по 4 години щодня, то в робочий день 27.06.2018 р., що передує святковому дню (Дню Конституції України (28.06.2018 р.)), він повинен відпрацювати 4 години.

Але є випадки, коли працівник працює на умовах неповного робочого тижня і в передсвятковий день тривалість його робочого часу складає 8 годин.

Наприклад, працівникові встановлений неповний робочий тиждень з таким графіком роботи: з вівторка по четвер по 8 годин щодня. Чи можна в передсвятковий день скоротити тривалість його роботи на 1 годину?

Так, можна і це цілком доцільно. Але при цьому радимо в колективному договорі передбачити, що якщо при неповному робочому тижні тривалість окремих робочих днів складає 8 годин, то ось саме тривалість такого 8-годинного робочого дня скорочується на 1 годину напередодні святкового (неробочого) дня. До речі, таку точку зору поділяють і фахівці Мінсоцполітики в листі від 22.12.2017 р. № 2960/0/107-17/28*.

* Див. цей лист у газеті «Оплата праці», 2018, № 2, с. 6. — Прим. ред.