13.07.2020

Гарантії працівникам, які підвищують кваліфікацію дистанційно: позиція Мінекономіки

Через епідемію коронавірусу в освітньому процесі велику увагу приділили дистанційному навчанню.

Це стосується не тільки первинного отримання освіти, а й проходження курсів підвищення кваліфікації. Їх також активно проводять у дистанційному режимі.

Працівникам такий процес в деякому плані полегшив життя. А у бухгалтера викликав запитання: як оплачувати дистанційні курси?

Нещодавно на сторінках нашого журналу (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2020, № 23, с. 32) ми вже його розглядали і знайшли відповідь: оскільки працівник не виїжджає до місця проведення курсів підвищення кваліфікації, то йому слід виплачувати лише середній заробіток.

Тепер же маємо підтвердження нашої думки від Мінекономіки. У листі від 18.06.2020 р. № 3511-06/37744-09 фахівці цього Міністерства проаналізували нормативну базу з питань підвищення кваліфікації та дистанційного навчання: постанову № 6951 та Положення № 4662.

1 Постанова КМУ «Про гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва» від 28.06.97 р. № 695.

2 Положення про дистанційне навчання, затверджене наказом МОН від 25.04.2013 р. № 466.

На основі аналізу вони зробили наступний висновок: якщо працівник, навчаючись дистанційно, не їздить до місця навчання та, відповідно, не перебуває в дорозі, а також не здійснює витрати на проживання у зв’язку з переїздом на навчання, то йому не відшкодовують вартість проїзду, добові, витрати, пов’язані з наймом житлового приміщення.

Отже, при дистанційному проходженні курсів підвищення кваліфікації потрібно виплачувати лише середній заробіток.

Розрахунок слід проводити відповідно до Порядку № 1003, виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці, що передують місяцю направлення на курси підвищення кваліфікації.

3 Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.03.95 р. № 100.

При цьому слід пам’ятати, що в загальному випадку п. 1 постанови № 695 передбачає збереження середньої зарплати лише за основним місцем роботи.

Водночас за вчителями та працівниками освіти, які направляються на курси підвищення кваліфікації й до інститутів вдосконалення вчителів, середній заробіток зберігається за кожним місцем роботи.

У той же час в листі від 18.06.2020 р. № 3511-06/37744-09 вказано: якщо працівник підтвердить відповідні витрати (на проїзд, проживання), то передбачені постановою № 695 гарантії мають бути забезпеченими. Тобто, якщо працівнику все ж таки довелось бути фактично присутнім на заняттях в рамках підвищення кваліфікації, то йому потрібно буде відшкодувати вартість проїзду, проживання, добові та виплатити середній заробіток. Таке можливо, зокрема, у випадку, коли курси підвищення кваліфікації проходять у кілька етапів, деякі з яких проводяться дистанційно, а інші — очно (при фактичній присутності «учнів»).

Також у листі, що коментується, Мінекономіки звертає увагу ще на один важливий момент. Якщо працівнику для навчання не потрібно нікуди їхати, то є спокуса одним пострілом «убити двох зайців»: і кваліфікацію підвищити, і попрацювати. Але цей варіант можна застосовувати у виняткових випадках, коли виконувати роботу і проходити навчання вдається паралельно або по черзі — у робочий час. Тобто фактично працівник за погодженням із роботодавцем проходить підвищення кваліфікації одночасно із виконанням своїх безпосередніх трудових обов’язків.

У такому разі він не звільняється від виконання своїх трудових обов’язків та продовжує працювати. А отже, йому потрібно виплачувати звичайну зарплату за відпрацьований час. При цьому фахівці Мінекономіки зауважують: оскільки в цьому випадку навчання здійснюється всупереч п. 1 постанови № 695 без «відриву від виробництва», підстав для збереження середнього заробітку за цей час не вбачається. Тобто працівнику за час «роботи-навчання» виплачується зарплата, а середній заробіток — ні.