Відпустка → звільнення за строковим трудовим договором: роз’яснення від Держпраці

Це можна зробити двома способами.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) можна виплатити грошову компенсацію. Але не виключено, що працівник захоче відгуляти зароблені дні відпустки. Тим паче, що таке право йому надає ч. 1 ст. 3 Закону про відпустки.

Так, за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

А якщо працівник прийнятий за строковим трудовим договором і, відповідно, звільняється через закінчення його строку (підстава — п. 2 ст. 36 КЗпП)? Чи не стане це на заваді для надання йому відпустки вже фактично після останнього дня дії такого договору?

Ні, проблем не буде. Адже є пряма законодавча норма, що міститься у ч. 2 ст. 3 Закону про відпустки. Так, у разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

Радує те, що фахівці Держпраці у цьому питанні дотримуються такої ж думки.

У листі від 19.04.2020 р. № 2412/3.1/3.1-зв-20 вони це підтверджують.

Будьте уважні із датою звільнення. Нагадаємо, що відповідно до ст. 39¹ КЗпП, якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Але не варто застосовувати цю норму до випадку з використанням відпустки. Тут спрацьовує спеціальна норма, яка продовжує строк дії трудового договору виключно до закінчення відпустки і не довше.

А от якщо працівник продовжить працювати після закінчення відпустки, то строковий трудовий договір автоматично трансформується у безстроковий на підставі ст. 39¹ КЗпП. Тоді звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП вже буде неможливо.

Розглянемо ситуацію на прикладі.

Останній день відпустки працівника — 19.06.2020 р. Оскільки тут застосована норма ч. 2 ст. 3 Закону про відпустки, то останнім днем дії строкового трудового договору є 19 червня 2020 року.

Цей день і є датою припинення із працівником трудових відносин. Якщо не звільнити його у цей день, то строковий трудовий договір вважатиметься безстроковим.

Майте на увазі, що при наданні відпустки із подальшим звільненням потрібно дотримуватись таких правил:

1) отримати від працівника заяву, в якій буде зазначено, наприклад, наступне: «Прошу надати мені щорічну основну відпустку тривалістю 10 календарних днів з 10.06.2020 р. із подальшим звільненням в останній день відпустки у зв’язку із закінченням строку трудового договору»;

2) підготувати два накази: один — про надання відпустки, а другий — про припинення трудового договору. При цьому наказ про звільнення доцільно видавати ближче до закінчення відпустки. Чому?

Річ у тім, що під час відпустки працівник може, наприклад, захворіти;

3) своєчасно виплатити відпускні — за 3 дні до початку відпустки (ч. 1 ст. 21 Закону про відпустки). Між днем виплати відпускних і днем початку відпустки має бути не менше 3 календарних днів (див. лист Мінсоцполітики від 02.10.2019 р. № 1432/0/206-19). Тобто в описаному випадку потрібно виплатити відпускні не пізніше 05.06.2020 р., а якщо субота робоча, то не пізніше 06.06.2020 р.;

4) у день звільнення провести остаточний розрахунок (ст. 116 КЗпП), а також внести запис про звільнення до трудової книжки (підстава — п. 2 ст. 36 КЗпП) і видати її працівнику.

Якщо працівник у цей день не з’явиться на роботі, потрібно відправити поштове повідомлення про необхідність отримання ним трудової книжки (пп. 2.4 і 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. № 58).