Ви напевно в курсі, що мобілізованим працівникам зберігають місце роботи, посаду і компенсують з бюджету середній заробіток до дня фактичної демобілізації ( ч. 3 ст. 119 КЗпП)*.
* У листі, що коментується, Мінсоцполітики посилається на стару редакцію ч. 3 ст. 119 КЗпП, що діяла до 11.06.15 р. (про зміни читайте в «БТ», 2015, № 24, с. 4), і говорить про збереження гарантій на строк до одного року. Але на подальші висновки листа цей факт жодним чином не впливає.
Виходить, що на весь період мобілізації працівника між ним і роботодавцем зберігаються трудові відносини. Працівник просто звільняється від виконання виробничих або службових обов’язків. Але виконувати ж їх хтось повинен!
Трудове міністерство пропонує вихід: прийняти на місце мобілізованого іншого працівника та укласти з ним строковий трудовий договір на час перебування основного працівника у Збройних Силах України. Підстави для цього дає ст. 23 КЗпП.
Після демобілізації основний працівник, який побажав повернутися на своє місце роботи, приступає до виконання трудових обов’язків на підставі розпорядчого акта роботодавця (наказу, розпорядження).
Тимчасового працівника звільняють згідно з п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП (у зв’язку із закінченням строку дії строкового трудового договору). При цьому датою звільнення буде останній день перед днем, у який основний працівник стає до роботи, що має бути відображено в розпорядчому акті роботодавця.