До 01.01.15 р. податкові правила гарантійного ремонту, гарантійної заміни товарів містили цілу низку обмежень. Так, продавець міг включати до витрат на збут вартість проведеного ним гарантійного ремонту, дотримуючись низки умов з п.п. 140.1.4 ПКУ, зокрема вести Книгу обліку покупців, які отримали гарантійну заміну або послуги з гарантійного ремонту, а також що вартість таких витрат не повинні були компенсувати покупці. Також особливості податкового обліку гарантійного ремонту податківці прописали в Узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом Міндоходів від 01.07.14 р. № 366 («БТ», 2014, № 28, с. 5).
Закон про податкову реформу від 28.12.14 р. № 71-VIII переписав «прибутковий» розділ III ПКУ. Відтоді ПКУ не обмежує витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів. При цьому податківці в листі, що коментується, пригадали лише про «списання» двох згаданих вище обмежень. При цьому канули в Лету й інші обмеження, наприклад розмір витрат більше не повинен відповідати рівню гарантійних замін, прийнятих/оприлюднених продавцем (у рекламі, технічній документації, договорі чи в іншому документі, що фіксує зобов’язання продавця щодо умов і строків гарантійного обслуговування).
На сьогодні витрати підприємства формуються за загальними правилами ведення бухобліку згідно з П(С)БО № 16 «Витрати». Таким чином, витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування включаються до витрат на збут (п. 19 П(С)БО 16) без будь-яких обмежень.