Об’єктом обкладення податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка ( п.п. 266.2.1 ПКУ).
При цьому об’єктами житлової нерухомості є будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки ( п.п. 14.1.129 ПКУ).
Підпунктами «б» та «в» п.п. 266.4.1 ПКУ передбачено пільги із сплати «нерухомого податку». База оподаткування (площа об’єктів нерухомості, що перебувають у власності фізичної особи — платника податку) зменшується, зокрема:
• для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості — на 120 м2;
• для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), — на 180 м2.
Для фізосіб базу обкладення «нерухомим податком» обчислюють податківці на підставі даних Держреєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності ( п.п. 266.3.2 ПКУ).
Враховуючи вищезазначене, пільги у вигляді зменшення бази оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості застосовуються до садового та дачного будинків з урахуванням норм, визначених п. 266.4 ПКУ.
За матеріалами ЗІР ДФСУ, категорія 106.05