ДФСУ роз’яснила порядок відображення в обліку з податку на прибуток (ПНП) операції списання дебіторської заборгованості (ДЗ), отриманої за договором відступлення права вимоги. Однак зроблені в листі висновки є ширшими за «відступницьку» сферу. У чому ж вони полягають? Давайте розбиратися.
1. У розд. III ПКУ не передбачено коригування фінрезультату за операціями відступлення права вимоги. Тому такі операції відображають при формуванні фінрезультату згідно з правилами бухобліку.
Дійсно, окремих коригувань саме для операцій відступлення права вимоги ПКУ не містить. До речі, контролери на це вже звертали увагу в листі ЦО Міжрегіонального ГУ ДФСУ від 29.01.16 р. № 2047/10/28-10-06-11.
2. Операція списання ДЗ, отриманої за договором відступлення права вимоги, підпадає під коригування фінрезультату з п. 139.2 ПКУ в частині формування резерву сумнівних боргів (РСД).
Нюанс: РСД формують тільки стосовно ДЗ, визнаної фінансовим активом ( п. 7 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»). У зв’язку з цим коригування з п. 139.2 ПКУ поширюються тільки на «грошову» ДЗ, у тому числі й «відступлену».
Стосовно такої ДЗ фінрезультат збільшують на суму витрат від списання ДЗ, яка не відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 ПКУ, понад суму РСД ( п.п. 139.2.1 ПКУ).
ДФСУ в листі підтвердила, що під безнадійною ДЗ розуміється заборгованість за зобов’язаннями, за якими минув строк позовної давності, що прямо випливає з абз. «а» п.п. 14.1.11 ПКУ.
На цьому «хороші» висновки в листі закінчуються та починаються формальні, які стосуються будь-якої ДЗ (не лише «відступленої»).
3. У разі списання безнадійної ДЗ за рахунок РСД фінрезультат не підлягає зменшенню на суму списаної ДЗ.
Утім, ми вже звертали увагу на те, що у ПКУ не передбачено коригувань фінрезультату в бік зменшення при списанні будь-якої ДЗ (у тому числі й тієї, що відповідає ознакам безнадійної з п.п. 14.1.11 ПКУ) за рахунок РСД*.
* Див. «БТ», 2015, № 14, с. 11.
Згідно з п.п. 139.2.2 ПКУ фінрезультат зменшується на суму коригування (зменшення) РСД, на яку збільшився фінрезультат відповідно до НП(С)БО або МСФЗ. Отже, «зменшуючі» коригування відбуваються тільки у тому випадку, коли проводиться переоцінка РСД у бік зменшення (Дт 38 — Кт 719).
Виходячи з цього, при списанні ДЗ за рахунок РСД підприємство-кредитор втрачає право на віднесення такої ДЗ до податкових витрат. Адже у бухобліку витрати виникли ще в періоді створення РСД (Дт 944 — Кт 38), а при списанні заборгованості за рахунок РСД витрати вже не виникають (Дт 38 — Кт 36, 37, 352**).
** Якщо новий кредитор обліковував отриману ДЗ як фінінвестицію (див. с. 17).
А в періоді створення РСД платник податків зобов’язаний збільшити фінрезультат на суму витрат на формування РСД відповідно до НП(С)БО або МСФЗ і тим самим виключити ці суми з витрат.
4. У разі використання РСД для списання ДЗ вона перевіряється на відповідність критеріям безнадійності, визначеним п.п. 14.1.11 ПКУ. Якщо така ДЗ відповідає вказаним критеріям, коригування на суму витрат від списання ДЗ понад суму РСД не здійснюється.
Ця позиція відповідає буквальному прочитанню п. 139.2 ПКУ. Так, згідно з п.п. 139.2.1 ПКУ фінрезультат збільшують на суму витрат від списання ДЗ, яка не відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 ПКУ, понад суму РСД.
Висновок: при списанні будь-якої безнадійної ДЗ не за рахунок РСД платник отримає право на податкові витрати. За відсутності коригувань «спрацюють» бухоблікові правила, згідно з якими така ДЗ потрапляє до витрат (вона списується проводкою Дт 944 — Кт 36, 37, 352).
5. Положення п. 17 підрозд. 4 розд. XX ПКУ не поширюються на врегулювання сумнівної заборгованості, права вимоги якої отримано за договором відступлення.