Спір, який ми будемо сьогодні розглядати*, стосується виплат нерезиденту у вигляді фінгоспсанкцій за порушення резидентом умов договору.
* http://reyestr.court.gov.ua/Review/60223177.
Підприємство звернулося до суду з вимогою скасувати податкові повідомлення-рішення, згідно з якими йому донараховано податкові зобов’язання і нараховано штрафні санкції.
Суди першої та апеляційної інстанції позов задовольнили.
Водночас податківці з цим не погодилися і пішли далі. Вони наполягають, що підприємство, яке здійснило виплати на користь нерезидента за несвоєчасну оплату поставлених товарів (пеню і 3 % інфляційних), виплатило дохід нерезиденту із джерелом його походження в Україні. Відтак, платник повинен був утримати із таких виплат податок на доходи нерезидентів (так званий податок на репатріацію доходів).
Суд відкинув аргументи податківців і залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій.
Головний аргумент для такого висновку ВАСУ вбачає у ст. 546, 549 ЦКУ. Оскільки сплачена позивачем пеня та 3 % річних від простроченої суми зобов’язання є одним із способів захисту та компенсації майнових прав у вигляді господарських санкцій. Відтак, зазначені виплати не підпадають під поняття доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України.
Скажемо одразу — сприятливе для платника рішення ВАСУ. Але покладатися на нього ми не можемо. Аж занадто хиткими є ті аргументи, що ними керувався ВАСУ, ухвалюючи таке рішення.
Нагадаємо: якщо резидент виплачує на користь нерезидента дохід з джерелом його походження з України, отриманий таким нерезидентом від здійснення господарської діяльності, то зобов’язаний утримати з такого доходу податок за ставкою 15 % ( п.п. 141.4.2 ПКУ).
Чи діє це правило тоді, коли ми перераховуємо нерезиденту пеню, інфляційні та інші подібні виплати? Нещодавно київські податківці фактично підтримали нефіскальну позицію ВАСУ і дійшли висновку, що утримувати податок на репатріацію при виплаті госпштрафів, пені, інфляційних не потрібно (див. лист ГУ ДФС у м. Києві від 17.08.16 р. № 18414/10/26-15-14-06-04-29).
Їх головний аргумент — штрафів, пені і неустойки немає у списку доходів нерезидента, визначених у п.п. 141.4.1 ПКУ. Однак цей список не є вичерпним. Завершують його інші доходи, куди можна «запхати» будь-які виплати, окрім хіба що виручки чи інших видів компенсації вартості товарів або послуг ( п.п. «й» п.п. 141.4.1 ПКУ).
Причому ПКУ не розшифровує, які саме доходи вважаються «іншими доходами». Тому за загальним принципом можна зрозуміти, що до таких доходів належать будь-які доходи, що отримуються нерезидентом на території України і при цьому не перелічені у п.п. 141.4.1 ПКУ. Тобто штраф, пеня, неустойка за порушення умов ЗЕД-договору однозначно є іншим доходом нерезидента.
Та й головні податківці дотримуються такої самої думки, посилаючись на п.п. «й» п.п. 141.4.1 ПКУ. Тобто виплати резидентом нерезиденту штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору вважають доходами, отриманими нерезидентом з джерелом їх походження з України, і вимагають оподатковувати за ставкою 15 % (див. категорію 102.18 ЗІР ДФСУ).
Тож вам вирішувати, чи брати до уваги ліберальне рішення ВАСУ. Ми б радили отримати індивідуальну консультацію, яка дозволяє не утримувати податок на репатріацію саме вам. Інакше будьте готові до судових розглядів.