Очевидно, що до такої ситуації можуть підходити дві моделі оформлення взаємовідносин з особою, якій підприємець хоче доручити вести свій бізнес. Залежно від того, за якими «сценаріями» сторони хочуть грати, це можуть бути:
• трудові відносини. Родичу ставляться посадові обов’язки, він повинен підкорятися внутрішньому трудовому розпорядку і вказівкам підприємця, за що йому регулярно виплачується заробітна плата, надаються «трудові» гарантії (відпустка, лікарняні тощо);
• цивільно-правові відносини. Родич не підкоряється внутрішньому трудовому розпорядку підприємця, самостійно організовує виконання дорученого йому завдання (завдань), виконує його на власний ризик. Якщо договір оплатний, то оплачується не процес праці, а її конкретний результат, який визначається після закінчення робіт і оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг).
Трудові відносини
Якщо відносини, які матимуть місце між сторонами, містять ознаки трудових, вам потрібно буде за стандартною процедурою:
• підписати з родичем трудовий договір, обов’язково письмовий. Як зразок можна використати форму трудового договору, затверджену наказом Мінпраці від 08.06.01 р. № 260;
• видати розпорядження про прийняття на роботу;
• повідомити податківців про прийняття нового співробітника (подати їм відповідне повідомлення*);
* Вам може бути цікава стаття «Повідомлення про прийняття на роботу: практичні ситуації» // «БТ», 2017, № 43-44.
• внести запис про прийняття на роботу в трудову книжку, якщо місце роботи в підприємця для працівника буде основним.
При цьому запис у трудовій книжці про найменування роботи, професії або посади обов’язково повинен відповідати Класифікаторові професій ДК 003:2010 (п. 2.14 Інструкції № 58**). Яку ж посаду обрати?
Якщо ви подумали про директора, то забудьте. У ДК 003:2010 є тільки посада директора підприємства. А ось посади директора фізособи-підприємця там немає.
І це логічно, адже призначення директора — керувати поточною діяльністю саме юрособи (ст. 65 ГКУ). У той час як підприємці керують своєю діяльністю особисто (ст. 128 ГКУ).
Тому якщо хочете доручити бізнес родичу, то доцільно укласти з ним трудовий договір як з менеджером (керівником). У нашій ситуації бізнес пов’язаний з туризмом, тому вам можуть підійти такі посади з ДК 003:2010: 1448 «Менеджери (управителі) туристичних агентств та бюро подорожей» або 1448.1 «Менеджери (управителі) з організації діяльності туристичних агентств та бюро подорожей».
Право підпису документів такому працівникові можна делегувати таким чином:
1) видати наказ (розпорядження), в якому доручити працівникові підписувати пов’язані з госпдіяльністю документи. Утім, можна обійтися і без наказу, якщо вказати такий обов’язок (підпис документів) у трудовому договорі або посадовій інструкції.
Але, увага, цей варіант підійде далеко не для всіх ситуацій. У деяких випадках законодавство висуває особливі вимоги до підпису документа (наприклад, вимагає доручення);
2) також видати працівникові нотаріально оформлене доручення, у тому числі для підписання: договорів, платіжних документів, податкової звітності, представлення інтересів підприємця в суді. Щоб «закрити» ті випадки, коли без доручення підпис працівника замість підприємця «не пройде».
Якщо ви делегували право підпису, на документі повинно стояти П. І. Б. представника, а не ваше.
Не можна допускати, щоб у договорі, наприклад, зазначалося «Приватний підприємець Кирик Н. О.», а навпроти стояв підпис Абрамова (тієї особи, кому делеговано право підпису)!
Але в цій моделі є один великий «мінус» — це обов’язок платити ПДФО, військовий збір і ЄСВ із зарплати працівника, а також подавати за нього звіти за формою № 1ДФ і формою № Д4.
Знову ж таки, якщо трудові відносини за фактом матимуть місце, але належним чином оформлені не будуть, то «відплата» буде дуже суворою (багатотисячний штраф за ст. 265 КЗпП).
Цивільно-правові відносини
Дуже навіть можливо, що відносини з родичем будуть побудовані таким чином, що «трудові вуха» стирчати з них не будуть.
Не так давно ми говорили про те, що сьогодні підприємці мають можливість практично всі дії з ведення бізнесу передати представникові за довіреністю***. Може використовуватися «зв’язка»: договір доручення + довіреність.
*** Див. статтю «Сірий кардинал» підприємця, або На що має право представник» // «БТ», 2016, № 46.
У довіреності варто прописати максимум повноважень представника. Чим детальніше вони будуть викладені, тим менше причіпок з боку держорганів буде в майбутньому. Так, у довіреності може бути вказано, що представник має право:
• перевести підприємця на спрощену систему оподаткування або на загальну систему оподаткування (п.п. 298.1.1 ПКУ);
• отримувати дозвільні документи (ліцензії тощо);
• відкривати рахунки в банках на ім’я підприємця, розпоряджатися коштами на вже відкритих або нових рахунках підприємця;
• придбати і зареєструвати в податковій РРО;
• вести Книгу обліку доходів (і витрат) та складати первинні документи, підписувати документи про отримання товарно-матеріальних цінностей;
• укладати (підписувати) договори з партнерами;
• наймати працівників, укладати з ними трудові договори;
• реєструвати податкові накладні і складати й подавати податкову звітність, сплачувати податки за підприємця;
• представляти інтереси підприємця під час податкових перевірок, представляти інтереси підприємця в суді;
• припинити підприємницьку діяльність.
Але знову ж таки, підприємець від’їжджає закордон надовго, представник протягом тривалого часу діятиме від його імені. Чи може договір доручення бути безоплатним і як на це подивляться податківці?
Договір доручення за замовчуванням є оплатним, якщо інше не встановлене договором або законом (ст. 1002 ЦКУ). Тому можна вказати в договорі, що представник діє на безкоштовній основі. Тоді і питань з виплатою й оподаткуванням винагороди бути не повинно.
Але навряд чи податківці пройдуть повз це спокійно. Наприклад, можливі «закиди» в той бік, що в цьому випадку має місце комерційне представництво (посередництво).
Так, згідно зі ст. 243 ЦКУ комерційним представником є особа, яка виступає представником підприємця при укладенні правочинів: 1) постійно і 2) самостійно. У нашому випадку обидві умови виконуються. Родич постійно укладатиме договори від імені підприємця.
Але що з цього виходить? Найважливіше: комерційне представництво (посередництво) — це господарська діяльність! Для її здійснення потрібна держреєстрація. Що підтверджується і ст. 295 ГКУ.
Штраф за здійснення підприємницької діяльності без держреєстрації складає 17000 — 34000 грн. (ст. 164 КУпАП)!
Тому щоб не було таких проблем, краще зареєструвати родича як підприємця і цивільно-правовий договір зробити оплатним (щоб не накликати на себе гнів податківців).
Наприклад, можна, щоб родич став підприємцем групи 3 зі ставкою 5 % від доходу. Суму винагороди за послуги ви визначите йому самі. Якщо вона невелика, то і єдиний податок буде не в тягар (на відміну від групи 2, де ставка єдиного податку фіксована і платити її потрібно завжди, навіть при нульовому доході). Що стосується ЄСВ, то його платити не доведеться, оскільки підприємці-пенсіонери від нього звільнені. Крім того, спрощенці не платять і військовий збір. Тож податкові платежі в цьому випадку мінімальні.