1 Поки подібні задуми лише на проектній стадії, про що ви могли прочитати в статті «Чергова податкова реформа — 2017: зондуємо ґрунт» (журнал «Бухгалтер 911», 2016, № 34).
Як має бути?
За ПКУ, насправді, усе більш-менш гладко.
Опікується питаннями повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов’язань ст. 43 цього Кодексу. Єдину перешкоду для можливості такого повернення ця стаття бачить у тому, що платник має податковий борг. У такому разі подібне повернення не є можливим. Але! Повне погашення податкового боргу реанімує право платника на повернення переплат (чи надміру сплачених зобов’язань).
Щоб мати можливість повернути, необхідно подати до своєї податкової заяву про таке повернення. Не подасте її — гроші самі з неба не впадуть
Складають заяву в довільній формі. Проте ПКУ закріплено обов’язок зазначити в неї бажаний напрям повернення коштів. Це може бути:
— поточний рахунок платника податків в установі банку;
— погашення грошового зобов’язання (податкового боргу) за іншими платежами2. Причому, що тішить, незалежно від виду бюджету;
2 Контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.
— готівковими коштами за чеком. Такий варіант можливий лише у разі відсутності у платника податків рахунка у банку.
3 Це — новинка 2016 року, про що ви могли дізнатися у тому числі зі статті «Адміністрування податків: правки «косметичні» та не лише» (журнал «Бухгалтер 911», 2016, № 3).
Порядок дій податкової та Держказначейства у процесі повернення прописано в п. 43.5 ПКУ. При цьому «на все про все» їм на двох відведено 20 днів з дня подання платником заяви.
Власне кажучи, усе, що вимагається від податкової, — підготовка висновку4.
4 Форму якого затверджено додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань, затвердженого наказом Мінфіну від 15.12.2015 р. № 1146 (далі — Порядок № 1146).
Причому недотримання цієї вимоги може обернутися для них відповідальністю «згідно із законом» ( п. 43.5 ПКУ). Тільки ось податківці своїми діями чітко дають зрозуміти, що таке покарання їх аніскільки не лякає
Нюанси від податківців
Безпосередньо ПКУ передбачено, що Держказначейство5 здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань платникам у порядку, встановленому ДФСУ6. Але замість нього такий Порядок (№ 7877) по-дружньому
5 У ПКУ — орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
6 Згідно з ПКУ — центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
На цьому підзаконна нормотворчість мала би обмежитися. Та ДФСУ вважає інакше, регулярно (якщо бути точніше, щокварталу) розробляючи власні «внутрішні» документи, що безпосередньо впливають на цю сферу.
Поки діє наказ № 6208 «на цю тему», але він розрахований на ІІІ квартал поточного року, тобто незабаром слід чекати появи чергового дітища ДФСУ.
8 Наказ ДФСУ від 12.07.2016 р. № 620.
Причому виявляється такий вплив у тому, що можливість повернення сум у межах 50 тис. грн. проходить легше, ніж більших сум. Причина в тому, що місцевим податковим інспекціям у такому разі не потрібно погоджувати свої дії з обласним головним управлінням або ДФСУ.
Рішення щодо невеликих сум має право приймати начальник районної або міжрегіональної податкової інспекції (або його заступник).
Якщо ж ідеться про більші суми, то згідно з п. 4.13 наказу № 620 здійснювати їх повернення податкова інспекція повинна, попередньо поінформувавши про це Департамент моніторингу доходів та обліково-звітних систем.
Але якби справа була в одному тільки інформуванні! На ділі повернення переплат для платників податків перетворюється на непосильну працю
Значно підвищити шанси отримати-таки переплату ви можете, зробивши крок назустріч своїй податковій. Для цього в заяві можна зробити застереження про те, що отримані кошти ви зобов’язуєтеся одразу перерахувати до бюджету. Причому особливо ефективною ця хитрість
А доки «у розпалі» кампанія з погашення зобов’язань за «місячними» податками/зборами за серпень, можете скористатися подібною опцією! Причому ефект подібні дії можуть мати хіба що до п’ятниці, 30 вересня (включно).
Судові рішення: на стороні платників!
Ви чудово розумієте, що, здавалося б, хороші законодавчі норми на практиці якщо й діють, то дуже рідко. Тому у деяких випадках справа доходить до судових розглядів. Особливо, якщо йдеться про значні суми.
Так от, якщо суд не заангажований, то позови, як правило, закінчуються на користь платників податків! Розглянемо кілька показових прикладів.
Почнемо з постанови Київського окружного адмінсуду від 14.06.2016 р. у справі № 810/5881/15 (ср. ). У ній суд став на сторону платника, якому з бюджету повинні були відшкодувати, вдумайтеся тільки, близько 25 млн грн.!
Податкова інспекція не підготувала потрібного від неї висновку, відповідно, не передала його Держказначейству. Причому на те у неї були вагомі (на її думку
Суд визнав таку бездіяльність податкової протизаконною, зобов’язавши її підготувати-таки необхідний висновок. Найсумнішим у цій історії є те, що постанова ще раз продемонструвала безкарність податківців. Фактично вони не несуть жодної відповідальності за порушення вимог ПКУ
Ще відрадніше, що на сторону платників став і ВАСУ (див. ухвалу від 16.06.2016 р. у справі № К/800/68118/14). Тут ситуація дещо інша: платник податків бажав зарахувати залишки грошових коштів за рахунком платежів земельного податку в рахунок платежів ПДФО.
І тут вже податкова інспекція відверто схибила. Вона відмовила платнику, «киваючи» на 1095-денний строк. Що найголовнішне, термін цей фактично порушений не був! Цілком логічно, що суд це визнав і знов-таки зобов’язав податкову виправитися. Без будь-яких інших негативних наслідків для неї.
Висновок з усього цього напрошується такий. Поки податківцям не світять жодні реальні покарання (такі як, наприклад, нарахування пені на вчасно не повернену суму), цивілізованого вирішення питання годі й чекати.
Тому поки нічого іншого не залишається, як у пошуках справедливості звертатися до судів, а також чекати, що колись законодавство в цьому аспекті таки зміниться. Ось тоді й заживемо