18.02.2022

Сумісники: розбираємося з проблемними питаннями

Сьогодні роботою за сумісництвом нікого не здивуєш. Причини цього можуть бути різні: від банального бажання особи заробити у вільний час до виробничої необхідності «засвітити» одного працівника в декількох роботодавців. Тому пропонуємо вам розглянути проблемні питання, з якими стикаються роботодавці працівників-сумісників.

Сумісник — це хто?

Неймовірно, але трудове законодавство оминає це питання! Про основне місце роботи йдеться в Законі про ЄСВ. Звичайно, він до трудового законодавства не належить. Але, як кажуть, на безриб’ї й рак риба.

Отже, для цілей ЄСВ основне місце роботи — це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до її відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Держреєстру на її підставі (див. п. 12 ст. 1 Закону про ЄСВ).

А ось визначення поняття «сумісництво» можна знайти в постанові № 245 і Положенні № 43*. Щоправда, обидва документи поширюються на працівників державних підприємств, установ, організацій.

* Постанова КМУ від 03.04.93 № 245 і Положення, затверджене наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінфіну від 28.06.93 № 43 відповідно.

Ну а що ж робити звичайним роботодавцям? Чи, може, у них не існує сумісництва? Ми б не робили таких поспішних висновків. Пропонуємо вирішувати питання так: прописуємо в колдоговорі або іншому документі (наприклад, у Положенні про роботу за сумісництвом) визначення місця роботи за сумісництвом.