Якщо юридична особа — не лізингова компанія та відповідає іншим умовам роботи на єдиному податку, прописаним у пп. 291.4 і 291.5 ПКУ*, вона цілком можете працювати на єдиному податку. Не можуть бути платниками єдиного податку лізингові компанії (п.п. 291.5.4 ПКУ).
* Докладніше про умови роботи на єдиному податку див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 69.
Однак податківці трактують обмеження щодо лізингових компаній дуже широко. Вони наполягають на тому, що ця норма забороняє працювати на єдиному податку всім юридичним особам, які здійснюють лізингові операції (див. консультацію, розміщену в підкатегорії 108.12 БЗ).
Крім того, існує й консультація, у якій податківці, цитуючи норми ПКУ та ЦКУ і маніпулюючи поняттями «лізинг» та «оренда», забороняють працювати на єдиному податку юридичним особам, котрі надають в оренду як рухоме, так і нерухоме майно (див. підкатегорію 108.12 БЗ).
Але насправді, це неправильно. По-перше, надання в оперативну оренду складського приміщення не перетворює звичайне виробниче або торговельне підприємство на лізингову компанію. По-друге, такі крайнощі податківців суперечать суті ст. 291 ПКУ, з якої можна зробити висновок, що оперативна оренда єдиноподатникам не заборонена.
Не заперечуємо, деякі обмеження (зокрема, стосовно площі об’єкта, що здається в оперативну оренду) щодо оперативної оренди все-таки встановлені в п.п. 291.5.3 ПКУ. Але вони стосуються тільки єдиноподатників — фізичних осіб.
Юридичні особи — єдиноподатники надавати своє майно в оперативну оренду можуть без обмеження.