Обмеження на позику готівкою

Все залежить від того, кому підприємець видав таку позику — суб’єкту господарювання чи звичайній фізособі. Тому розглянемо ці питання окремо.

Якщо таку позику надано суб’єкту господарювання (підприємству чи підприємцю) — це не дуже добре. Бо на розрахунки між суб’єктами господарювання п. 1 постанови № 210 накладає обмеження у 10 тисяч грн. Причому тут ідеться не лише про «товарні», але і про всі інші розрахунки (що випливає з п. 2.3 Положення № 637, а також визначення терміна «готівкові розрахунки», наведеному у п. 1.2 цього ж Положення). Відповідно до п. 2.3 Положення № 637 це обмеження не поширюється лише на:

— розрахунки підприємств (підприємців) з бюджетами та державними цільовими фондами;

— добровільні пожертвування та благодійну допомогу;

— використання коштів, виданих на відрядження.

Як бачимо, надання позики до винятків не належить. Більше того, останнім часом Нацбанк щонайменше тричі висловився про те, що операції з надання чи повернення позики підпадають під обмеження, встановлені постановою № 210 (див. лист НБУ від 24.01.2014 р. № 11-116/3159  // «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 12, с. 12, а також листи НБУ від 24.03.2014 р. № 11-117/12189 та від 01.08.2014 р. № 11-117/41539).

Тобто на готівкову позику, надану суб’єкту господарювання, обмеження у 10 тисяч однозначно буде поширюватися.

Якщо ж позику надано звичайній фізособі, ситуація виглядає більш спірною. З одного боку, здавалося б, все має бути гаразд. Бо, по-перше, 150-тисячне обмеження ніби стосується лише розрахунків за товари, роботи і послуги (п. 1 постанови № 210)*, а по-друге, стосується воно лише розрахунків фізособи з підприємцем, а у нас навпаки — підприємець надає позику фізособі (яка може повернути її через банк).

Але у наведених вище роз’ясненнях Нацбанк прив’язує і до цього обмеження договори позики. Причому нещодавно до такого тлумачення приєдналися також і податківці (див. лист ДФСУ від 21.07.2014 р. № 25/6/99-99-22-06-03-15/415 // «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 66, с. 9). Причому НБУ прямо стверджує, що це обмеження стосується й розрахунків підприємств (підприємців) з фізособами.

Можна, звичайно, сперечатися з НБУ і фіскалами щодо позики звичайній фізособі на суму понад 150 тисяч. Тут можна справедливо зауважити, що 150-тисячне обмеження накладається тільки на розрахунки за товари (роботи, послуги). Також можна наполягати на тому, що операція з надання (повернення) позики взагалі не є розрахунком за будь-яке матеріальне чи нематеріальне благо**. Але стала тенденція у роз’ясненнях НБУ і поява у нього «союзника» у вигляді ДФСУ вимагають погоджуватися.

Враховуючи все це, не рекомендуємо підприємцеві видавати підприємствам чи іншим підприємцям готівкову позику на суму понад 10 тис. грн. Видаючи готівкову позику звичайним фізособам, також радимо обмежитися сумою у 150 тисяч.

Безпечніше видати позику в безготівковій формі, ніж наражатися на санкцію ст. 163¹⁵ КУпАП. Це ж бо від 1700 до 3400 грн. «на перший раз» і від 8500 до 17000 грн. за повторне порушення!