Брати митну вартість, щоб визначити нижню планку для нарахування ПЗ з ПДВ при продажу ввезеного товару, неправильно. Орієнтуємося тільки на ціну придбання.
Митна вартість використовується виключно для митних цілей, зокрема, для нарахування імпортного ПДВ на митниці (ч. 1 ст. 46 МКУ).
Згідно з п. 190.1 ПКУ імпортний ПДВ нараховується на договірну (контрактну) вартість, але не нижче митної, визначеної відповідно до розд. III МКУ, з урахуванням митного збору та акцизного податку (для підакцизних товарів), що підлягають сплаті та включаються до ціни товару. Тобто далі митниці митна вартість не застосовується.
Коли ж справа стосується продажу ввезеного товару, щоб визначити базу ПДВ, використовуйте інші правила: визначте її виходячи з договірної вартості, але (!) не нижче ціни придбання таких товарів/послуг (п. 188.1 ПКУ). Чим є ціна придбання товару — це вже інше запитання. Повну відповідь на нього див. вище.
Тут же зазначимо, що вам як первинному імпортеру за ціну придбання товару слід брати первісну вартість товару, що продається. А вона, зауважимо, складається не тільки із суми, сплаченої іноземному контрагенту (за мінусом непрямих податків), а й з ТЗВ, суми ввізного мита, сум непрямих невідшкодовуваних податків, а також інших витрат (п. 8 П(С)БО 9).
Тобто при подальшому продажу ввезеного товару для розрахунку мінімальної планки для нарахування ПЗ орієнтуємося на його первісну вартість (те, що зайшло на субрахунок 281).