Деталь, заплановану для продажу, потрібно спершу вилучити зі складу об’єкта ОЗ, і тільки потім продавати.
Як? Звичайно ж, шляхом часткової ліквідації об’єкта ОЗ. Для цього слід зменшити первісну вартість (ПВ) обладнання та суму зносу пропорційно частці в них вартості деталі (пп. 14, 35 П(С)БО 7 і п. 46 Методрекомендацій № 561).
Якщо вам важко визначити ПВ деталі, її можна оцінити або в сумі витрат на заміну (абзац другий п. 46 Методрекомендацій № 561), або ж у сумі її справедливої вартості (детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 50, с. 39).
Відокремлення деталі від обладнання доведеться показати такими проводками:
— Дт 131 — Кт 104 на суму зносу, що припадає на вартість деталі;
— Дт 976 — Кт 104 на суму залишкової вартості, що припадає на вартість деталі.
Після цього деталь зараховуємо на субрахунок 209 за чистою вартістю реалізації з одночасним відображенням доходів на субрахунку 746 і тільки потім продаємо.
Якщо ви «великий» платник (з річним доходом понад 20 млн грн.)*, то тут виникає запитання щодо коригування на податкові різниці. З одного боку, при формальному прочитанні пп. 138.1 — 138.2 ПКУ вимагають визначати різниці тільки при повній ліквідації об’єкта. Однак, з іншого боку, такий формальний підхід може призвести до втрати частини «податкових витрат» у майбутньому. Тому було б логічним коригувати фінрезультат на різниці і при частковій ліквідації.
* Або добровільно вирішили коригувати свій фінрезультат на різниці.