Фіскали роз’яснюють: якщо місяць, у якому основний працівник був прийнятий/звільнений, не був відпрацьований ним повністю, вимоги про ЄСВ з МЗП не застосовуємо. І це логічно. Адже МЗП установлено в місячному розмірі. Тому порівнювати з нею необхідно дохід, нарахований за весь місяць, а не за його частину з моменту прийняття/до моменту звільнення.
Приклад 1. Працівник був звільнений 9 січня 2015 року. При проведенні остаточного розрахунку йому нарахували зарплату в сумі 800 грн. Ставка ЄСВ у частині нарахувань — 37,26 % (умовно).
Вимога про ЄСВ з МЗП не застосовується. Сума ЄСВ у частині нарахувань дорівнюватиме 298,08 грн. (800 грн. х 37,26 : 100).
В інших випадках, коли працівник частину місяця працював, а частину — був відсутній з поважних (і не дуже) причин (наприклад, був у відпустці «за свій рахунок», відпустці для догляду за дитиною або просто прогуляв декілька днів), вимогу про ЄСВ з МЗП потрібно дотримувати. Чому? Усе просто. У такому частково відпрацьованому місяці працівник перебував у трудових відносинах з цим роботодавцем. А отже, роботодавець бачить його місячний дохід.
Приклад 2. Працівник був у відпустці без збереження заробітної плати з 19 по 30 січня 2015 року. Сума зарплати за січень — 1000 грн. Ставка ЄСВ у частині нарахувань — 37,26 % (умовно).
Сума зарплати (1000 грн.) менше МЗП (1218 грн.). Отже, сума ЄСВ у частині нарахувань дорівнюватиме 453,83 грн.(1218 грн. х 37,26 : 100).
Якщо ж працівник узагалі весь місяць не працював, то вимогу про ЄСВ з МЗП не виконуйте. Підстава — відсутня база справляння ЄСВ.
Приклад 3. Працівниця весь січень перебувала у відпустці для догляду за дитиною і не працювала.
Роботодавець дохід не нараховував, отже, і сплачувати ЄСВ з МЗП не повинен.