До цього питання ми зверталися зовсім нещодавно (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 12, с. 19). З тієї статті ви могли дізнатися, що Верховний Суд України у своїй свіжій постанові від 02.12.2014 р. у справі № 21-274а14 сформулював нову правову позицію із цього приводу.
Тепер ВСУ вважає, що після набуття чинності ПКУ річний розмір орендної плати за землі державної та комунальної власності, що підлягає перерахуванню до бюджету, повинен відповідати вимогам п.п. 288.5.1 цього Кодексу (тобто на сьогодні бути не менше 3 % нормативної грошової оцінки землі). А невідповідність зазначеним вимогам служить підставою для перегляду встановленого в договорі розміру орендної плати.
При цьому, виходячи з принципу пріоритетності норм ПКУ над нормами інших актів у разі їх протиріччя, до моменту внесення до договору відповідних змін розмір орендної плати у будь-якому випадку не може бути менше встановленого п.п. 288.5.1 ПКУ.
Цю позицію вищої судової інстанції одразу ж узяли на озброєння податківці (див. лист ДФСУ від 03.02.2015 р. № 3340/7/99-99-10-02-02-17). А отже, вам (і всім іншим, у кого схожа ситуація) доведеться уточнити свої податкові зобов’язання з плати за землю. Як це зробити, читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 25, с. 24.
Як казав дід Панас, «от такі справи, малята»... ☺