Платник податків сам обирає місце застосування ПСП, подавши роботодавцю відповідну заяву про застосування ПСП і підтвердні документи (у разі потреби їх надання) ( абзац другий п.п. 169.2.2 ПКУ). При цьому в разі втрати та подальшого набуття права на ПСП у будь-якому звітному місяці знову подавати таку заяву працівнику не потрібно. Інакше кажучи, при перевищенні сумою зарплати граничного розміру доходу, що дає право на ПСП, в окремому звітному місяці право працівника на ПСП у наступному місяці залишається.
Припустимо, що працівник підприємства подав роботодавцю у травні 2015 року заяву про застосування ПСП у звичайному розмірі. Сума заробітної плати, нарахована такому працівнику за травень 2015 року, склала 1800 грн. Оскільки сума зарплати перевищує граничний розмір доходу (1710 грн.), то права на ПСП у травні 2015 року у працівника немає.
У наступному місяці працівнику було нараховано зарплату в сумі 1700 грн. Сума зарплати за червень 2015 року (1700 грн.) не перевищила граничний розмір доходу, що дає право на застосування ПСП (1710 грн.). Відповідно, при визначенні бази оподаткування нарахована сума червневої зарплати буде зменшена на суму звичайної ПСП (609 грн.).