У силу специфіки сільгоспвиробництва обставини стихійного лиха нерідко завдають аграріям немалого клопоту. І не лише в плані понесення додаткових витрат на пересів культур, а й ПДВ-звітності.
Справа в тім, що у цьому разі втрачається право на податковий кредит (ПК), точніше сказати, що абсолютна величина його не змінюється, проте нівелюється вплив на формування кінцевого результату ПДВ-обліку та звітності. ПК стає заручником ситуації, його роль вирішується нормами п. 198.3 ПКУ, з яких випливає безперечний висновок: при загибелі посівів ні про яке подальше використання у межах господарської діяльності платника податку придбаних товарів та послуг, щодо яких було сформовано ПК, уже не може бути й мови.
А звідси уже пряма дорога до вимог п.п. «г» п. 198.5 ПКУ, яким установлено, зокрема, таке. У разі якщо такі товари/послуги починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю, платник податку зобов’язаний:
(1) нарахувати податкові зобов’язання (ПЗ);
(2) скласти податкові накладні (ПН) за товарами/послугами, під час придбання яких суми податку були включені до складу ПК;
(3) зареєструвати ПН в ЄРПН у встановлені терміни.
База оподаткування ПЗ за товарами/послугами визначається виходячи з вартості їх придбання, а ПН мають бути складеними не пізніше останнього дня звітного періоду.
Водночас звертаємо увагу: нарахування ПЗ у податковому періоді, в якому відбувається списання загиблих посівів, має бути незалежно від факту страхування/нестрахування посівів чи від отримання/неотримання страхплатежів. Радує хоч те, що нараховані ПЗ суб’єкт спецрежиму ПДВ повинен відображати у спецдекларації. Аналогічної думки й податківці (підкатегорії 101.02 та 101.29.01 БЗ).