Коригування бухоблікового фінрезультату в принципі роблять тільки високодохідні платники (з річним доходом понад 20 млн грн.). Якщо ви до таких не належите — вам взагалі немає чим перейматися. А для решти платників згадаємо принцип створення забезпечень.
Згідно з п. 13 П(С)БО 11 суми створених забезпечень у загальному випадку включаються до складу витрат. Ось тут і виникає місце для коригування.
Механізм такого коригування прописано у п. 139.1 ПКУ. Згідно з ним бухобліковий фінрезультат збільшується на суму нарахованих забезпечень і зменшується на суму витрат, відшкодованих за рахунок таких забезпечень.
У результаті нарахована, але не використана сума забезпечень збільшить у високодохідного платника базу обкладення податком на прибуток.
Це загальний принцип, за яким роблять «забезпечувальні» коригування. Але якщо говорити про забезпечення на виплату відпусток, то за ними у п.п. 139.1.1 і п.п. 139.1.2 ПКУ передбачено виняток.
Такі забезпечення високодохідник може не просто врахувати повністю у складі витрат, не чекаючи, допоки вони будуть «використані». Із п. 139.1 ПКУ можна зробити висновок, що за забезпеченнями на виплату відпусток коригування взагалі не здійснюються. Проект додатка РІ до декларації з податку на прибуток також не передбачає визначення різниць за «відпустковими» забезпеченнями*.
* Див.: http://sfs.gov.ua/diyalnist-/regulyatorna-politika-/regulyatorna-politika/2015-rik/63722.html.
Наостанок іще один «перехідний» нюанс. Це добре, що забезпечення на оплату відпусток можна повністю включати до витрат. Але пам’ятайте: якщо забезпечення ви сформували до 01.01.2015 р., а використали після цієї дати — включати суми цих забезпечень до витрат можна, тільки якщо вони не включалися до «податкових» витрат раніше ( п. 24 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ). Щоправда, поки не зрозуміло, як ці перехідні витрати відобразяться в декларації. Бо ж спеціального рядка у наявному проекті для них немає.