Так, дійсно, незначний страховий стаж працівника може зіграти злий жарт не тільки з таким працівником, а і з його роботодавцем. І зауважте, усе це в межах закону ☹.
І якщо працівник, як-то кажуть, сам винен (не напрацював стаж, ось і отримав копійчані лікарняні), то роботодавця «карають гривнею». Лише тому, що законодавці не врахували цей момент, коли прописували вимогу про сплату ЄСВ з МЗП. Але тут уже «маємо те, що маємо»…
А маємо ми ось що. Якщо база справляння ЄСВ (крім ЦПД) у працівника, який хворіє та працевлаштований за основним місцем роботи і не є інвалідом, не перевищує МЗП, ЄСВ у частині нарахувань сплачуйте з МЗП. На різницю між МЗП і фактичною базою справляння ЄСВ нараховуйте за ставкою:
— установленою підприємству згідно з класом профризику, якщо до бази справляння ЄСВ разом з лікарняними входить зарплата;
— 33,2 %, якщо працівнику у звітному місяці було нараховано тільки лікарняні або лікарняні й допомогу по вагітності та пологах.
Якщо початок і закінчення тимчасової непрацездатності працівника припадають на різні місяці, то:
1) у місяці відкриття лікарняного ЄСВ нараховуйте на зарплату за фактично відпрацьовані дні місяця без урахування вимоги про ЄСВ з МЗП;
2) після надання листка непрацездатності для цілей порівняння з МЗП лікарняні відносьте до місяців, за які їх нараховано;
3) у разі якщо після розподілу лікарняних в місяці, за який їх нараховано, загальний дохід менше МЗП, застосовуйте вимогу про ЄСВ з МЗП.