Однак простій, спричинений відсутністю виробництва, не може вважатися підставою для припинення нарахування амортизації. Зупинка амортизації можлива, тільки якщо було прийнято спеціальне рішення про виведення об’єкта з експлуатації у зв’язку з простоєм виробництва* (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 31, с. 8).
* Наразі таке рішення ухвалюється також при виведенні об’єкта ОЗ з експлуатації для його поліпшення (реконструкція, модернізація, дообладнання тощо).
Цей висновок підтверджує також § 55 МСБО 16, згідно з яким амортизацію не припиняють, коли актив не використовують або він вибуває з активного використання, допоки актив не буде амортизовано повністю.
Нарешті, ще один важливий аргумент на користь продовження амортизації ОЗ під час простою — це неминучий моральний знос. Його також обов’язково потрібно враховувати підприємству, на балансі якого перебувають ОЗ.
У бухобліку, нараховуючи амортизацію під час простою ОЗ, вам потрібно врахувати напрям їх використання. Підхід до амортизації для різних ОЗ буде відрізнятися.
Адміністративні, збутові та інші операційні ОЗ. Амортизація на час простою продовжує нараховуватися з використанням тих самих рахунків, що й у період наявності виробництва. Отже, така амортизація включається до складу адміністративних (рахунок 92), збутових (рахунок 93) або інших операційних витрат (субрахунок 949).
Виробничі та загальновиробничі ОЗ. Коли у вас є виробництво, амортизацію таких ОЗ ви включаєте до складу постійних загальновиробничих витрат (далі - ЗВВ) (рахунок 91). Потім вона розподіляється виходячи з нормальної виробничої потужності (як того вимагає П(С)БО 16). Розподілена частка включається у собівартість виготовленої продукції, а нерозподілена — у собівартість реалізації.
Коли ж у вас є простій, то облік виробничих і загальновиробничих витрат буде залежати від того, який саме це простій. У запитанні це не конкретизовано, тому розглянемо усі можливі варіанти.
Виробництво є, реалізації немає. Припустимо, виробниче обладнання простоювало деякий час протягом звітного періоду, але в цілому підприємство не припиняло випуск продукції, тобто об’єкт витрат існує. А ось реалізації в періоді простою не було.
У цьому випадку:
— розподілені постійні ЗВВ уключаємо до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) (Дт 23 — Кт 91);
— нерозподілені постійні ЗВВ відносимо до інших операційних витрат (Дт 949 — Кт 91). Чому не до собівартості реалізації? Та тому, що у звітному періоді реалізації не було.
Виробництва немає, реалізація є. У такій ситуації, коли протягом звітного періоду випуск продукції припинено, але реалізація продовжується, суми нарахованої амортизації відносимо прямо на собівартість реалізованої продукції (Дт 90 — Кт 91). Безпосередньо в тому звітному періоді, в якому нарахували амортизацію ( п. 16 П(С )БО 16).
Немає ані виробництва, ані реалізації. У цих умовах уся сума нарахованої амортизації включатиметься до інших операційних витрат (Дт 949 — Кт 91). Тобто відображатимуться як витрати, які ані до виробництва, ані до реалізації відношення не мають.
Це все актуально у тому випадку, якщо ви продовжуєте амортизувати ОЗ за власним рішенням. Податківці ж раніше вимагали на час відсутності господарської діяльності виводити ОЗ з експлуатації (див. не чинну нині консультацію у БЗ, підкатегорія 502.09.01). Ми вважаємо таку вимогу безпідставною і наполягаємо, що рішення про виведення ОЗ з експлуатації — виняткова прерогатива підприємства.
Наостанок ще кілька слів про «коригувальні» різниці. Стосуються вони тільки високодохідних платників податку на прибуток. Вони, певна річ, розраховують об’єкт оподаткування виходячи з «податкової», а не бухгалтерської амортизації. Оскільки об’єкти ОЗ продовжують амортизуватися незалежно від факту простою, потрібно визначати «амортизаційні» різниці ( пп. 138.1 і 138.2 ПКУ).
Максим Нестеренко, податковий експерт