Запитання дійсно цікаве. Суть його полягає в наступному: чи можна вважати воду, використану постояльцями в готелях, такою, яку використано для задоволення санітарно-гігієнічних потреб населення, і не сплачувати за неї спецводоренту згідно з п. 255.2 ПКУ?
Дуже хочеться розтлумачити ситуацію саме так, однак, на жаль, це не вдасться зробити. Дійсно, у широкому розумінні (наприклад, у міжнародному праві) під населенням мається на увазі сукупність усіх фізичних осіб, які проживають на території відповідної держави*. Зі ст. 1 і 4 Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення» від 19.10.2000 р. № 2058-III можна також зробити висновок, що до населення України належать усі фізичні особи, які на цей конкретний момент часу перебувають на території України**.
* Див., наприклад, Валеев Р. М., Курдюков Г. И. Международное право. Особенная часть. — М.: Статут, 2010. — С. 185 — 186.
** Докладніше про це читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 44, с. 45.
Але для цілей обкладення спецводорентою треба керуватися не загальним, а спеціалізованим визначенням категорії «населення». А спеціалізована норма п. 255.2 ПКУ (так само, як і п.п. 255.4.1 ПКУ) робить вельми важливе уточнення. А саме: спецводорента не сплачується за воду, використану для задоволення санітарно-гігієнічних і питних потреб населення, за умови, що така вода використана населенням у межах житлового фонду та присадибних ділянок.
При цьому зі ст. 4 і 6 Житлового кодексу Української РСР від 30.06.83 р. № 5464-X випливає, що готельні номери не входять до житлового фонду населення. На них не розповсюджується дія житлового законодавства. Натомість надання послуг з проживання у готелі регулюється Законом України «Про туризм» від 15.09.95 р. № 324/95-ВР. Цей Закон визначає, що тимчасове проживання у готельному номері з обов’язковим обслуговуванням є готельною послугою.
Отже, коли постоялець у готелі користується душем і санвузлом, то це разом з користуванням іншими елементами стандартного готельного номера (телевізор, холодильник, Wi-Fi тощо) входить до складу послуги, яка надається готелем відповідно до його господарської діяльності. А це значить, що готелю доведеться сплачувати спецводоренту за весь фактично спожитий обсяг води. Бо ж ПКУ не передбачено розподіляти спожиту воду на «господарську» (спожиту постояльцями готелю) і «негосподарську» (спожиту персоналом готелю).
Податківці у своїй консультації із БЗ, підкатегорія 121.01, займають фактично аналогічну позицію. Вони наголошують, що вода у готелях використовується не лише для задоволення потреб персоналу, але і для задоволення потреб постояльців готелю. А вода, спожита постояльцями готелю, не може вважатися спожитою населенням у межах житлового фонду. З нашим коментарем до зазначеної консультації податківців ви можете ознайомитися у «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 72.