На наш погляд, орендна плата, що виплачується нерезиденту в цьому випадку, оподаткуванню взагалі не підлягає. Але навіть якщо дотримуватися роз’яснень податківців, то утримати податок у розмірі 15 % із цього доходу вам доведеться тільки в тому випадку, якщо нерезидент не надасть довідку, що підтверджує його «німецьку» резидентність. Пояснимо детальніше.
Спочатку визначимося з видом доходу, що отримується нерезидентом.
Урахуйте:
мета, з якою ви берете участь у виставці, жодним чином не впливає на вид доходу нерезидента
Тобто нерезидент передає майно в оренду. І те, що ви берете участь у виставці з метою реклами, у жодному разі не перетворює цю орендну послугу на рекламну. Тому в цьому випадку доречно говорити виключно про загрозу оподаткування «нерезидентського» доходу у вигляді оренди (згідно з п.п. «ґ» п.п. 141.4.1 ПКУ) за ставкою 15 % (згідно з п.п. 141.4.2 ПКУ).
Тепер про оподаткування «нерезидентського» доходу в цілому.
Важливо: оподаткуванню згідно зі ст. 141 ПКУ підлягає тільки дохід з джерелом його походження з України.
Але що вважати таким доходом? Дохід, отриманий нерезидентом від здійснення діяльності на території України? Чи дохід, що виплачується «українцями» нерезидентам (незалежно від того, на якій території останні здійснюють свою діяльність)?
Як ви розумієте, від відповідей на ці запитання і залежить необхідність оподаткування в описаній ситуації. Так, якщо оподаткуванню підлягає тільки дохід, отриманий нерезидентами від діяльності на українській території, то в цьому випадку об’єкт оподаткування взагалі не виникає (оскільки орендні послуги надано на території Німеччини). Якщо ж вважати, що місце здійснення діяльності на оподатковуваність ніяк не впливає, а важливий тільки сам факт виплати, здійсненої резидентом на користь нерезидента, то наявний об’єкт оподаткування. Отже, без детального вивчення визначення доходу з «українським» джерелом і всіх його особливостей нам не обійтися. До цього й перейдемо.
Згідно з п.п. 14.1.54 ПКУ доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, отриманий нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України.
Як бачимо,
формальне прочитання цієї норми («у парі» з нормою п.п. «г» п.п. 141.4.1 ПКУ) дійсно дає підстави віднести до оподаткування будь-який «орендний» дохід нерезидента незалежно від того, на якій території (українській чи ні) надано послугу
Адже у визначенні доходи від діяльності на території України просто виділені із загального числа доходів з «українським» джерелом.
І податківці таким формулюванням активно користуються. Вони однозначно заявляють: оплата послуг, наданих поза територією України, вважається доходом нерезидента з джерелом походження з України (див. лист ДФСУ від 22.07.2016 р. № 15840/6/99-99-15-02-02-15). Незалежність порядку оподаткування «нерезидентських» доходів від місця здійснення діяльності фіскали також підтверджують, говорячи про окремі види доходу. Наприклад, про дохід від надання рекламних послуг (див. лист ДФСУ від 29.09.2016 р. № 21170/6/99-99-15-02-02-15).
Протиставити податківцям можна хіба що судові рішення, з яких випливає:
оподаткуванню підлягають тільки послуги, надані нерезидентами на території України
Відповідні висновки озвучено в постановах ВАСУ від 16.05.2016 р. у справі № К/800/55553/13 і від 17.02.2016 р. у справі № К/800/58075/14*.
* http://reyestr.court.gov.ua/Review/58214059, http://reyestr.court.gov.ua/Review/56031086.
У зазначених постановах ідеться не про орендні, а про рекламні послуги. Але це не принципово, адже тут важливий сам підхід. Крім того, висновки зазначених постанов стосуються часів, коли оподаткування «нерезидентських» доходів було врегульовано ст. 160 ПКУ. Проте жодних «нововведень», які б могли посприяти зміні позицій, ст. 141 ПКУ не містить. Та й визначення доходу з українським джерелом (з п.п. 14.1.54 ПКУ) відтоді не змінилося.
До речі, у «доПКУшні» часи «тодішнє» визначення доходу з «українського» джерела (наведене в п. 1.21 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334-94/ВР) звучало чіткіше і відносило до оподатковуваних виключно ті «нерезидентські» доходи, що були отримані ними від діяльності на території України. І самі податківці після набуття чинності ПКУ не одразу помітили зміни. Так, у листі ДПАУ від 17.06.2011 р. № 11301/6/15-0318 зазначено: послуги, надані нерезидентами за межами України, не оподатковуються як до 01.04.2011 р., так і після цієї дати. Але зараз, повторимо, їх підхід змінився.
Підсумовуючи зазначене, зауважимо: формальне трактування норм ПКУ сьогодні дозволяє податківцям вимагати оподаткування будь-яких (перелічених у пп. «а» — «й» п.п. 141.4.1 ПКУ) «нерезидентських» доходів незалежно від місця їх надання. І тільки сміливі платники податків можуть звертатися до суду.
Щоправда, у ситуації, описаній у запитанні, судитися, можливо, і не доведеться. Тут можуть також виручити «звільняючі» норми Угоди між Україною та Федеральною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування щодо податків на дохід і майна (ратифіковано Законом України від 22.11.95 р. № 449/95-ВР).
Нагадаємо: якщо міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого дала Верховна Рада України, установлено інші правила, ніж ті, що передбачені ПКУ, застосовуються правила міжнародного договору ( п. 3.2 ПКУ). Тобто
правила оподаткування, передбачені в міжнародному договорі, «перекривають» правила ПКУ
Але для їх застосування нерезидент повинен підтвердити свій резидентський статус ( п. 103.4 ПКУ), надавши відповідну довідку ( пп. 103.2, 103.5 і 103.6 ПКУ).
Який порядок оподаткування встановлює Угода?
Про доходи, отримані від оренди «німецької» нерухомості, а також про доходи від оренди іншого майна окремо нічого не зазначеного**. А це означає, що такі доходи підлягають оподаткуванню виключно в Німеччині (згідно зі ст. 21 Угоди).
** Її ст. 6 регулює тільки порядок оподаткування доходів від оренди нерухомості, що знаходиться на території України.
Отже, у цій ситуації доводити «неоподатковуваність» орендної виплати згідно з ПКУ доведеться тільки в тому випадку, якщо підстав для застосування міжнародних правил в підприємства немає — немає довідки, що підтверджує «німецький» статус нерезидента. Якщо ж така довідка є, податок утримувати ви не повинні. І з цим сперечатися податківці, швидше за все, не будуть.