висновок документа
Незалежно від того, чи отримана компенсація за знищений (загиблий) врожай, оскільки товари/послуги не можуть бути використані в господарській діяльності, платник податку повинен здійснити нарахування податкових зобов’язань (ПЗ), яке відобразити в рядку 1.1 спецдекларації з ПДВ
На перший погляд, лист, що коментується, начебто свіженький. А насправді — зовсім ні. Фактично це «двійник» консультації з БЗ 101.24, що з’явилась на сайті ДФСУ ще в березні, тобто два місяці тому.
За таких обставин все, що нами було сказано раніше щодо зазначеної консультації (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 29, с. 26), у повній мірі можна віднести і до цього «двійника». Оскільки наша думка залишається незмінною, вважаємо, зайве повторюватись в цілому. Тож зупинимось лише на окремих принципових моментах.
На наш погляд, позиція контролерів щодо невизнання госпдіяльності у разі знищення/загибелі врожаю (а це єдине, на що вони «б’ють», мотивуючи нарахування ПЗ за умовним постачанням з метою нівелювання податкового кредиту), украй спірна.
Підтвердженням тому є численні судові рішення. Крім згаданих у тій нашій публікації позитивних для аграріїв ухвал ВАСУ, вельми доречно навести ще одну красномовну думку служителів Феміди із постанови Харківського апеляційного адмінсуду від 28.05.2015 р. по справі № 820/819/15 (ср. ). У ній підкреслюється, що настання негативних наслідків у виді загибелі врожаю не може бути підставою для визнання операції з проведення посіву з метою вирощування врожаю як операції, що не є господарською. Адже ПКУ не ставить віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту в залежність від результатів господарської діяльності підприємства, отримання відповідного комерційного зиску, а також від можливості реалізації виготовленої продукції.
Як бачимо, у листі, що коментується, ДФСУ знову вказує на рядок 1.1 спецдекларації. Наскільки це доречно та які проблемні питання прогнозовано виникають при спробі втілення в практику складання такої декларації цієї давньої теорії податківців щодо порядку відображення ПЗ, ми уже відзначали в своїй статті. Дивно, але по двох місяцях від появи згаданої консультації у БЗ 101.24 контролери так і не вбачають (чи роблять вигляд), що цей шлях не узгоджується з Порядком заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженим наказом Мінфіну від 28.01.2016 р. № 21.
А от деякі місцеві контролери висловлюють протилежну думку. Так, у листах ГУ ДФС у Миколаївській обл. від 03.03.2016 р. № 735/10/14-29-12-01-10 (який обговорювався у нашій статті) та № 736/10/14-29-12-01-10 зазначається, що нараховані ПЗ сільгосппідприємство повинно відображати в рядку 4.1 загальної декларації. Проте користі від такого роз’яснення, на наш погляд, ніякої. Причому, для всіх платників, включаючи тих, кому надавались такі індивідуальні консультації. Чому? Та все просто: в обох листах місцеві податківці у разі виникнення питань, пов’язаних з оподаткуванням, радять використовувати інформацію із БЗ. Отже, все повертається «на круги своя», тобто до спецдекларації.