висновок документа
Якщо десятий день з дня держреєстрації новоствореного суб’єкта господарювання припадає на вихідний або святковий день, він може подати заяву про обрання спрощеної системи оподаткування в перший робочий день, наступний за таким вихідним або святковим днем
Висновок листа стосується платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками ПДВ.
Як ви пам’ятаєте, зареєстровані в установленому порядку суб’єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 календарних днів з дня держреєстрації подали заяву про обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, що не передбачає сплату ПДВ, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації ( абзац другий п.п. 298.1.2 ПКУ). При цьому перенесення граничних строків подання такої заяви у разі, якщо останній день цього строку є вихідним або святковим днем, ПКУ не передбачено.
Не забули про це й податківці. Але в листі, що коментується, вони нагадують і про правила, за якими визначається та розраховується строк у цивільних правовідносинах.
Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 251 ЦКУ строком є певний період часу, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями та годинами ( ч. 1 ст. 252 ЦКУ). А в ч. 5 ст. 254 ЦКУ зазначено: якщо останній день строку є вихідним, святковим або іншим неробочим днем, що визначений відповідно до закону в місці здійснення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Саме ч. 5 ст. 254 ЦКУ стала підставою для податківців заявити: якщо останній день строку подання заяви, визначений абзацом другим п.п. 298.1.2 ПКУ, потрапляє на вихідний або святковий день, то він переноситься на наступний робочий день.
Як бачите, податківці тут не соромляться застосовувати норми цивільного законодавства. Хоча, нагадаємо, Мінфін свого часу заявляв: передбачене ч. 5 ст. 254 ЦКУ перенесення строків не може бути застосоване до податкових правовідносин, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1 ЦКУ до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (див. лист Мінфіну від 12.04.2011 р. № 31-28020-03-27/9517).
Та й податківці про зазначені норми ЦКУ згадують далеко не завжди. Так, наприклад, БЗ у категорії 101.18 і сьогодні містить роз’яснення, в якому вони стверджують, що встановлений абзацом одинадцятим п. 201.10 ПКУ термін реєстрації податкової накладної в ЄРПН в аналогічних умовах не переноситься. Немає в чинних роз’ясненнях і згадки про можливість перенести термін сплати податкових зобов’язань.
У той же час фіскали не проти перенесення при наданні платником відповіді на запит згідно з п.п. 39.4.8 ПКУ (див. лист ДФСУ від 07.07.2015 р. № 24525/7/99-99-22-01-02-17). Як бачите, позиція податківців з цього питання неоднозначна (детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 80, с. 29). А тому поширювати «добро на продовження», дане в листі, що коментується, на будь-які інші, не згадані в дозволяючих роз’ясненнях строки може тільки платник, який готовий відстоювати свої права в суді. Та й то — без будь-яких гарантій на потрібний йому результат справи.