Ні, від’ємне значення з ПДВ не має строку давності.
По-перше, строк 1095 днів до від’ємного значення не має жодного стосунку. Адже це не переплата і не податок, заявлений до відшкодування, які дійсно мають свій строк повернення (1095 днів) згідно з п. 102.5 ПКУ. Ще раз підкреслимо: у п. 102.5 ПКУ про від’ємне значення немає жодного слова.
По-друге, у ПКУ немає норм, що вимагають «ліквідувати» від’ємне значення з будь-якого строку.
Отже, від’ємне значення з ПДВ (ряд. 21 декларації) може перетікати в декларацію (ряд. 16.1) наступного звітного періоду, до повного його погашення або аж до анулювання ПДВ-реєстрації.
Причому ми переконані, що цей висновок справедливий навіть у тому випадку, якщо минув строк позовної давності за операцією, податковий кредит за якою і сформував таке від’ємне значення (що, до речі, далеко не завжди обмежується 1095 днями).
Проте в податківців останнім часом діють «свої», причому не зовсім законні вимоги*.
* Раніше податківці допускали існування від’ємного значення після закінчення 1095 днів (див. лист ДПСУ від 12.01.2012 р. № 808/7/15-3417-16 // «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 70, с. 45).
Вони не звертають увагу на строк у 1095 днів тільки в частині оплаченого залишку від’ємного значення: оплачений залишок від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, відображається в декларації з ПДВ до повного його погашення (див. підкатегорію 101.20 БЗ).
А ось від’ємне значення, що складається з податкового кредиту, сформованого при оприбутковуванні товару, неоплаченого постачальникам, податківці обмежують строком позовної давності.
На їх думку, отримані, але не оплачені протягом строку позовної давності товари (роботи, послуги) є безоплатно отриманими, оскільки відсутній факт їх придбання. Тому в періоді закінчення строку позовної давності покупець зобов’язаний зменшити свій податковий кредит за ними на підставі бухгалтерської довідки (див. листи ДФСУ від 05.10.2015 р. № 21062/6/99-99-19-03-02-15, і від 29.06.2016 р. № 14038/6/99-99-15-03-02-15). Причому податківці пропонують зазначене зменшення податкового кредиту відображати в рядку 12 декларації з ПДВ і в додатку Д1 (див. підкатегорію 101.20 БЗ).
І до тих, хто не відкоригував після закінчення строку позовної давності податковий кредит за отриманими товарами та роботами, що не були оплачені, податківці приписують завищення залишку від’ємного значення з ПДВ.
Проте ПКУ не містить жодних вказівок щодо зменшення податкового кредиту після закінчення строку позовної давності. І ми, зі свого боку, так само не бачимо підстав для його сторнування (детальніше наші аргументи див. на с. 9 цього номера) і тим більше зменшення від’ємного значення з ПДВ.
Та і в судовій практиці можна знайти на підтримку платників податків «свіжі» позитивні рішення судів (див., наприклад, ухвалу ВАСУ від 29.03.2016 р. у справі № К/800/4127/15, а так само ухвалу ВАСУ від 01.03.2016 р. у справі № К/800/63696/14 // «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 72, с. 6).
Отже, вимоги податківців щодо «коригування» податкового кредиту, що перекочував у від’ємне значення, незаконні і з цим у разі нарікань не тільки можна, а й потрібно сперечатися.