У загальному випадку працівник має право укладати поряд з основним трудовим договором інші трудові договори з одним або декількома роботодавцями (див. ч. 2 ст. 21 КЗпП). Робота за такими іншими трудовими договорами у вільний від основної роботи час вважається сумісництвом.
Чи повинен роботодавець вимагати у працівника, якого приймає на роботу на умовах зовнішнього сумісництва, підтвердження того, що у нього є основне місце роботи (наприклад, довідку з основного місця роботи або виписку з трудової книжки)? Не просто не повинен, а не має права, оскільки це не передбачено чинним законодавством (див. ст. 24 і 25 КЗпП). Тобто при працевлаштуванні зовнішнього сумісника роботодавець не зобов’язаний перевіряти наявність у нього основного місця роботи.
В той же час він може попросити працівника надати йому інформацію про основне місце роботи. Працівник не бажає нею ділитися? На нема і суду нема. Якщо працівник вас влаштовує, приймайте його на роботу. Мінсоцполітики в листі від 14.04.2017 р. № 8185/0/2-17/13 попереджає:
висновок документа
роботодавець не має права відмовити працівнику в прийнятті на роботу за сумісництвом у зв’язку з відсутністю у нього інформації про наявність у працівника основного місця роботи. Така відмова роботодавця є порушенням законодавства про працю
Дійсно, витребування документа, надання якого не передбачено чинним законодавством, як і безпідставна відмова в прийнятті на роботу, можуть бути розцінені як порушення інших вимог трудового законодавства. Це загрожує роботодавцю штрафом в одну мінзарплату (див. абзац восьмий ч. 2 ст. 265 КЗпП), а його посадовим особам у загальному випадку — адмінштрафом від 510 грн. до 1700 грн. (ч. 1 ст. 41 КпАП).
Припустимо, що працівника прийняли на роботу за сумісництвом. Він молодець, добре виконує свою роботу. І тут з’ясовується, що пару-трійку місяців-років назад він звільнився з основного місця роботи і забув про це повідомити за місцем роботи за сумісництвом. Що робити його працедавцеві і яку «кару» чекати від Держпраці?!
Головне — не панікувати! Діємо за звичною схемою — змінюємо статус працівника: «працівник-сумісник → основний працівник». Як це зробити, читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 42. І пам’ятаємо, що
висновок документа
законодавство про працю не зобов’язує працівника повідомляти роботодавця, у якого він працює за сумісництвом, про звільнення з основного місця роботи. Також не передбачена відповідальність роботодавця за неповідомлення його сумісником про звільнення з основного місця роботи
На це звертає увагу Мінсоцполітики в листі від 09.06.2017 р. № 294/0/22-17/134.
Про те, що працівник звільнився з основного місця роботи, роботодавець, у якого він працевлаштований за сумісництвом, може і не знати. І це цілком природно. Адже інакше йому б довелося щодня просити працівника надавати з основного місця роботи підтвердження того, що він все ще там працює. Раптом працівник вирішить розпрощатися з основним місцем роботи саме сьогодні!
Але все-таки, щоб уникнути гострих кутів, приймаючи працівника на роботу за сумісництвом, попросіть його інформувати вас про зміну його основного місця роботи.
Бонуси від цього отримає і працівник (у частині оплати лікарняних листів), і роботодавець (у частині сплати ЄСВ).