04.04.2019
Для ПДВ-обліку комітента працюють «загальноімпортні» правила (п.п. «в» пп. 185.1 і 206.2 ПКУ). ПДВ при імпорті виникає на дату подання МД для митного оформлення (п. 187.8 ПКУ). А ось сплатити «імпортний» ПДВ доведеться ще до дня або в день подання декларації (п. 206.1 ПКУ).
Комітент як особа, відповідальна за фінансове врегулювання цієї операції, повинен потурбуватися про сплату ПДВ. Аби визначити вартість імпортованого товару, на яку нараховуватиметься ПДВ, використовуємо курс НБУ, що діє на 0 годин дня подання МД (п. 190.1, ст. 391 ПКУ).
Натомість датою податкового кредиту для імпортера є дата сплати ПДВ (п. 198.2 ПКУ). Наразі фіскали стверджують, що при імпорті через комісіонера право на податковий кредит за митною декларацією має виключно комітент. Причому як у випадку, коли він сам сплачує суму «ввізного» ПДВ (БЗ 101.10), так і у випадку, коли суму «ввізного» ПДВ сплачує комісіонер. В останньому випадку фіскали акцентують увагу: у митній декларації комітент має бути зазначений як одержувач (власник) товару (див. іншу консультацію БЗ 101.10).
Тож комітент має право на податковий кредит тільки після того, як буде оформлено митну декларацію. Принагідно зазначимо, що комісіонер разом зі звітом повинен надати комітенту копію митної декларації в електронному вигляді.
Щодо комісійної винагороди, то її ПДВ-облік доволі простий. Це посередницька послуга, яка оподатковується ПДВ за основною ставкою (20 %) і включається до ПДВ-обліку за загальним правилом «першої події». Тобто комітент уключає до податкового кредиту суму ПДВ у складі вартості посередницьких послуг, придбаних у комісіонера або на дату оплати таких послуг, або на дату їх фактичного отримання (п. 198.2 ПКУ).
Тепер про бухоблік. У бухобліку комітент на дату перерахування коштів комісіонеру робить проводку: Дт 377 — Кт 311. Якщо комітент сам сплачує суму ввізного ПДВ, він робить таку ж проводку ще й окремо на суму ПДВ. У свою чергу, податковий кредит відображатиметься проводкою: Дт 641/ПДВ — Кт 377. Власне оприбуткування товарів, які для нього придбав комісіонер, комітент відображає проводкою: Дт 281 — Кт 377.
Щодо суми комісійної винагороди, то її, на нашу думку, слід уключати до складу інших операційних витрат. Тож на дату, коли підписано акт наданих комісійних послуг, комітент робить проводку: Дт 949 — Кт 685. Уключати суму комісійної винагороди до первісної вартості імпортованих товарів (п. 9 П(С)БО 9) не потрібно. Адже у п. 9 П(С)БО 9 наразі немає такої складової первісної вартості, як суми, що сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші подібні послуги у зв’язку з пошуком і придбанням запасів.
Щодо податковоприбуткового обліку, то тут у комітента-малодохідника — усе за бухобліком (п.п. 134.1.1 ПКУ).
А от комітент-високодохідник повинен зважати на те, в якого нерезидента комісіонер придбав для нього імпортні товари. І якщо комісіонер придбав товар у нерезидента з «низькоподаткової» країни (п.п. 39.2.1.2 ПКУ) або ж у нерезидента з «особливою» організаційно-правовою формою (п.п. «г» п.п. 39.2.1.1 ПКУ), комітенту-високодохіднику потрібно збільшити фінрезультат на суму 30 % вартості придбаних товарів згідно з п.п. 140.5.4 ПКУ.
Тобто слід діяти так, наче комітент сам придбавав ці товари у «різничних» нерезидентів. За винятком випадків, коли операція є контрольованою (див. лист ДФСУ від 26.04.2018 р. № 1884/6/99-99-15-02-02-15/ІПК).
Про те, що до такого підходу схиляються й самі фіскали, свідчить публікація у офіційному виданні ДФСУ «Вісник. Офіційно про податки», 2017, № 39, с. 14, а також усні роз'яснення фіскалів.
Суми зазначених різниць комітент відобразить відповідно у рядках 3.1.6.1 і 3.1.6.2 додатка РІ. Докладно про ці різниці читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 11, с. 17-18.