05.12.2019

Обчислюємо строки правильно: оскарження ЄСВ-недоїмки в суді

У процесі оскарження важлива кожна деталь. Навіть пропуск строку на подання позову може перешкодити платнику захистити свої права. Але законодавець вносить плутанину стосовно таких строків. Зокрема, щодо оскарження рішень, пов’язаних з ЄСВ-боргами. З тим, які строки потрібно застосовувати та як їх розраховувати, розберемося на прикладі однієї з постанов ВС*.

* Див. постанову ВС від 08.08.2019 р. у справі № 480/106/19 // reyestr.court.gov.ua/Revi

Суть спору

Позивач оскаржив вимогу фіскалів про сплату недоїмки з ЄСВ. Спочатку він подав скаргу на цю вимогу в адмінпорядку та отримав відмову в її розгляді, оскільки подав цю скаргу не до того контролюючого органу. Після цього платник звернувся до суду. Причому уклався в 10 календарних днів з дня отримання відмови в розгляді скарги. Але платникові позов повернули через пропуск строку на судове оскарження.

Позиція сторін

Позивач стверджує, що повинен застосовуватися строк для оскарження, встановлений у ст. 56 ПКУ, а не в Законі № 2464. Податківці ж наполягають на тому, що платник не скористався обов’язковою процедурою погодження, встановленою в ст. 25 Закону № 2464. Не подав скаргу ані в адміністративному, ані в судовому порядку. Тому 10-денний строк, установлений у Законі № 2464 для подання позову, був пропущений.

Вирішення справи судом

Суд частково став на бік позивача. А саме, судді дійшли таких висновків:

— тут не застосовуються ані положення ПКУ, ані положення КАСУ. У цій ситуації потрібно орієнтуватися на строки, встановлені в Законі № 2464 (тобто 10 календарних днів);

— спірні 10 календарних днів потрібно відлічувати з дати отримання відмови в розгляді скарги.

Думка редакції

Нагадаємо: є строки для подання позову в адмінсуд, установлені в ст. 122 КАСУ. Вони є загальними. Проте ч. 3 ст. 122 КАСУ дозволяє застосовувати спецстроки, закріплені в іншій нормативці.

ПКУ з 1095 днями для оскарження тут не застосуємо. Цей Кодекс не регулює питання погашення зобов’язань з ЄСВ (п. 1.3 ПКУ).

А ось у Законі № 2464 якраз присутні спеціальні положення. Так, згідно з абз. 9 ч. 4 ст. 25 цього Закону, якщо контролюючий орган і платник не досягли згоди щодо цієї вимоги, то платник повинен сплатити суму недоїмки і санкцій протягом 10 календарних днів після отримання відповідного рішення або оскаржити рішення до органу вищого рівня або суду.

Може здатися, що десятиденний строк стосується тільки сплати недоїмки і зобов’язань. Проте це не так. Про що свідчить коментоване рішення.

Тому якщо ви не подаєте скаргу до контролера вищого рівня, то позов про скасування вимоги про сплату недоїмки з ЄСВ потрібно подати протягом 10 календарних днів після отримання такої вимоги**.

** Про це див. у «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 75, с. 48.

А якщо подали скаргу в адміністративному порядку? У такому разі у вас, як і раніше, є 10 календарних днів на подання позову. Але відлічуватися вони будуть з дня отримання рішення за скаргою, а не з дня отримання вимоги.

А виходячи з коментованої постанови рішенням за скаргою можна вважати навіть лист фіскалів з відмовою в її розгляді. Адже 10 днів на оскарження дається після того, як податківці і платник не досягли згоди. Тобто по суті йдеться про отримання відмови в межах процедури адміноскарження.

До речі, у постанові ВС від 12.09.2018 р. у справі № 812/1847/17*** суд замість ст. 25 Закону № 2464 застосував КАСУ (щоправда, у попередній редакції). У цій частині до КАСУ були внесені зміни, але на суть питання це не впливає.

*** Див. за посиланням: reyestr.court.gov.ua/Review/76419484# ew/83513564