08.07.2019
Спершу давайте розглянемо ситуацію, в якій опинився наш читач. Підприємство уклало з працівником строковий трудовий договір. За загальним правилом, такий договір припиняється в останній день його дії і цього дня працівник підлягає звільненню на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП.
І непрацездатність працівника — тут не перешкода для звільнення. Адже заборона на розірвання трудового договору в період хвороби працівника стосується тільки випадків припинення трудових відносин за ініціативою роботодавця (ч. 3 ст. 40 КЗпП). А припинення трудового договору у зв’язку із закінченням терміну його дії до таких не відноситься (постанова ВСУ від 23.01.2013 р. у справі № 6-127цс12, лист Мінсоцполітики від 31.01.2012 р. № 30/13/133-12).
Після того, як вже колишній працівник надасть лікарняний, нараховуйте оплату перших п’яти днів тимчасової непрацездатності і допомогу з тимчасової непрацездатності, подавайте заявку до ФСС з урахуванням таких особливостей.
Якщо працівник захворів в останній робочий день, за рахунок коштів роботодавця оплачуйте тільки один з п’яти днів хвороби, якщо в передостанній — два з п’яти і т. д., а ось допомогу з тимчасової непрацездатності нараховуйте за усі дні починаючи з шостого дня хвороби.
Вся річ у тім, що ч. 1 ст. 19 Закону № 1105* гарантовано право застрахованої особи на допомогу у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, якщо страховий випадок настав в період роботи, включаючи і день звільнення. При цьому на відміну від Закону № 1105, в Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, затвердженому постановою КМУ від 26.06.2015 р. № 440, не сказано, що оплату днів хвороби за рахунок коштів роботодавця треба здійснювати незалежно від звільнення працівника. Тому роботодавець за рахунок своїх коштів оплачує тільки ті з п’яти днів тимчасової непрацездатності, які припадають на період до дати звільнення (див. лист Мінсоцполітики від 19.01.2012 р. № 26/18/99-12).
* Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV.
Переходимо до ЄСВ. Якщо говорити про виплати колишнім працівникам (тобто таким, які на дату нарахування вже не перебувають з підприємством у трудових відносинах), то до бази нарахування ЄСВ включають нараховані після звільнення (1) зарплату (дохід) за відпрацьований час, а також (2) за рішенням суду середню зарплату за вимушений прогул.
Лікарняні не є виплатою за відпрацьований час, вони навіть не входять до фонду оплати праці (див. пп. 3.1, 3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5). Тому на суму оплати лікарняного листа, нарахованого після звільнення, ЄСВ не нараховується (див. лист ДФСУ від 04.07.2017 р. № 956/6/99-99-13-02-01-15/ІПК).
Відповідно, у Звіт з ЄСВ така виплата не потрапить.
А ось ПДФО (18 %) і ВЗ (1,5 %) не уникнути. Причому, оскільки лікарняні нараховують особі, яка на момент їх нарахування вже не перебуває з підприємством в трудових відносинах, то в загальний оподатковуваний дохід їх включають у складі інших оподатковуваних доходів (див. п.п. 164.2.20 ПКУ, роз’яснення фахівця ДФСУ в «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 45, с. 21).
У розділі I Податкового розрахунку за формою № 1ДФ такі виплати відображають з ознакою доходу «127».