Немає використання — немає амортизації: продовження від податківців

Податківці вкотре надали відповідь на запитання про нарахування амортизації ОЗ в податковому обліку в разі, якщо такі ОЗ тимчасово не використовуються, але з експлуатації не виводяться.

Узявши на озброєння установки Мінфіну і свої колишні вказівки до дії на місцях (див. лист Мінфіну від 22.04.2019 р. № 11210-09-63/11170 і листи ДФСУ від 26.04.2019 р. № 1906/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, № 1887/6/99-99-15-02-02-15/ІПК // «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 42, с. 2), податківці у відповіді продовжують наполягати на не нарахуванні податкової амортизації ОЗ. Але що сумно, судячи з усього, вже зовсім не стримуючись.

Адже в попередніх консультаціях хоча б пояснювалися причини тимчасового невикористання об’єктів ОЗ. Це тимчасове невикористання об’єкта ОЗ при проведенні поліпшень (модернізацій, реконструкцій, добудов, дообладнання).

А в цій консультації, посилаючись лише на визначення амортизації з п.п. 14.1.3 ПКУ і при цьому звертаючи увагу на те, що воно співзвучне з бухгалтерським, п. 6 МСБО 16, п. 4 П(С)БО 7 (тим самим, як і в попередніх консультаціях, автоматично поширюючи свої висновки й на платників, які ведуть облік за міжнародними стандартами), податківці без будь-яких уточнень і пояснень роблять висновок про те, що на період тимчасового невикористання виробничих ОЗ і відсутності їх експлуатації (корисного використання) амортизація не нараховується. А про причини такого тимчасового невикористання жодного слова.

Що це? Стислість — сестра таланту? Чи чергове «під шумок» фіскальне віяння податківців?

Невже податківці будуть виступати проти нарахування податкової амортизації при будь-якому тимчасовому невикористанні і відсутності експлуатації (корисного використання) об’єктів ОЗ?

Скажімо, на період, коли об’єкт ОЗ тимчасово не використовується, наприклад, унаслідок пошуку нового клієнта для його оренди, або через затримку надходження сировини на ОЗ, задіяних у виробництві, або скорочення змінності їх роботи тощо?

Насправді вже сам основний аргумент податківців — визначення амортизації притягнуто за вуха. Оскільки, по-перше, насправді в п.п. 14.1.3 ПКУ мається на увазі очікуваний строк корисного використання, а не фактичний (п.п. 14.1.84 ПКУ, п. 6 МСБО 16, п. 4 П(С)БО 7).

По-друге, після переорієнтації з 2015 року податковоприбуткового обліку на бухоблік розрахунок податкової амортизації здійснюється за бухобліковими правилами (п.п. 138.3.1 ПКУ), тобто відповідно до національних або міжнародних стандартів бухобліку з урахуванням положень пп. 14.1.138, 138.3.2 – 138.3.4 ПКУ.

І якщо наслідувати ці правила, то платники, які ведуть бухоблік:

— за П(С)БО, нарахування амортизації призупиняють тільки на період виведення із експлуатації об’єкта для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання (п. 23 П(С)БО 7). І припиняють нараховувати амортизацію починаючи з місяця, що настає за місяцем переведення об’єкта ОЗ на реконструкцію, модернізацію, дообладнання, консервацію (абзац четвертий п. 29 П(С)БО 7);

— за міжнародними стандартами, завдяки п. 55 МСБО 16 взагалі не повинні призупиняти амортизацію активу на період невикористання або коли він вибуває з активного використання (незалежно від причин, причому виведення із експлуатації не потрібне), поки актив не буде замортизований повністю.

Тож повсюдне ненарахування амортизації в усіх підряд випадках тимчасового невикористання або відсутності експлуатації (корисного використання) це вже, як мовиться, занадто!