висновок документа
МСФЗшники в податковоприбутковому обліку не враховують податкову амортизацію основних засобів (ОЗ), переведених на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію, оскільки цей час не є строком корисного використання (експлуатації) ОЗ
Винахідливості контролерів можна позаздрити. Тепер вони чіпляються до МСФЗшників, які проводять поліпшення ОЗ.
На думку фіскалів (які заручилися підтримкою від Мінфіну), платники, які ведуть облік за МСФЗ, не мають права за період поліпшень нараховувати податкову амортизацію за поліпшуваними об’єктами ОЗ. При цьому контролери прикриваються улюбленим вигадуванням, мовляв, період поліпшень не є строком корисного використання (експлуатації) об’єктів ОЗ (хоча все ж не наважилися прямо охрестити ОЗ на поліпшеннях невиробничими). Проте до цього в них були й інші роз’яснення: якщо в бухобліку на час поліпшень амортизацію не припиняють, то і в податковому обліку її продовжують нараховувати (листи ДФСУ від 19.07.2018 р. № 3171/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, від 31.08.2018 р. № 3808/6/99-99-15-02-02-15/ІПК).
Сумно, що податківці з Мінфіном не збираються брати до уваги особливостей «міжнародників» ☹. Тоді як у «міжнародників» облік ОЗ регулює МСБО 16, який, на відміну від нацстандартів, не дає можливості призупинити нарахування амортизації за ОЗ!
І навіть більше — його п. 55 прямо передбачає: амортизацію не припиняють, навіть якщо актив не використовують або коли він вибуває з активного використання, поки актив не буде замортизований повністю. І пояснюється в міжнародній практиці це тим, що навіть якщо об’єкти не використовуються, вони все одно з часом піддаються фізичному і моральному зносу, тобто продовжують втрачати свої фізичні властивості й морально застарівати. Тому їх амортизацію «міжнародники» не призупиняють. А припинення амортизації за міжнародними правилами можливе тільки на першу з дат: або на дату переведення активу в утримувані для продажу, або на дату припинення визнання активом.
Та незважаючи на це, контролери, чіпляючись за визначення амортизації з п.п. 14.1.3 ПКУ (до речі, співзвучне з бухгалтерським, п. 6 МСБО 16, п. 4 П(С)БО 7), ненарахування податкової амортизації пояснюють тим, що період поліпшень не є строком корисного використання (експлуатації) об’єктів ОЗ.
Насправді цей аргумент притягнутий за вуха. Оскільки, по-перше, якщо на те пішло, в п.п. 14.1.3 ПКУ мається на увазі очікуваний строк корисного використання, а не фактичний (п.п. 14.1.84 ПКУ, п. 6 МСБО 16, п. 4 П(С)БО 7). До речі, зверніть увагу: про очікуваний строк корисного використання прямо говориться у визначенні ОЗ із п.п. 14.1.138 ПКУ. Тому амортизацію розраховують виходячи з очікуваного строку використання, а не фактичного.
А по-друге, після переорієнтації з 2015 року податковоприбуткового обліку на бухоблік розрахунок податкової амортизації здійснюється за бухобліковими правилами (п.п. 138.3.1 ПКУ): тобто відповідно до національних або міжнародних стандартів бухобліку з урахуванням положень пп. 14.1.138, 138.3.2 – 138.3.4 ПКУ. А за міжнародними правилами, як відзначалося, амортизацію не призупиняють навіть на період невикористання. Причому не важливо, виводяться ОЗ на час поліпшення з експлуатації чи ні (оскільки міжнародні стандарти, насправді, цього не вимагають). Тому за підприємствами-«міжнародниками» повинне зберігатися право на податкову амортизацію в період поліпшення ОЗ.
