24.06.2019
Відступлення права вимоги між резидентами при здійсненні експортно-імпортних операцій не допускається
Ось вам черговий фіскальний шедевр! Саме так відповіли головні податківці на запитання про допустимість відступлення права вимоги і переведення боргу між резидентами, а також між резидентами і нерезидентами (незалежно від наявності угод або фінансових зобов’язань).
Така негативна відповідь щодо «відступлення» заснована на п.п. 2 п. 9 розд. III Інструкції № 7* і п. 2 ст. 13 Закону про валюту**. Фіскали заявили, що у разі укладення договору про відступлення права вимоги між двома резидентами України, право кредитора переходить до іншого резидента, і надалі валютна виручка надійде не власникові експортованої продукції, а іншій особі. А це, мовляв, суперечить вимогам Закону про валюту.
* Затверджена постановою Правління НБУ від 02.01.2019 р. № 7.
** Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 р. № 2473-VIII.
Окрім як свідомим перекручуванням норм такі висновки фіскалів не назвеш.
По-перше, в ст. 13 Закону про валюту і в п.п. 2 п. 9 розд. III Інструкції № 7 і дійсно сказано, що валютна виручка повинна надійти на рахунок резидента, але при цьому ніде чітко не вказано, що це обов’язково має бути рахунок резидента-експортера! А якщо б у цих нормах і було так сказано — адже існують і винятки — і тоді за загальними правилами застосовується спеціальна норма, а не загальна.
По-друге, такий виняток є, і він якраз чітко прописаний у п.п. 6 п. 9 розд. III тієї ж Інструкції № 7. Там зазначено, що у разі заміни кредитора в зобов’язанні за операцією експорту товарів нагляд банку припиняється після зарахування на поточний рахунок резидента — нового кредитора грошових коштів, що надійшли від нерезидента-боржника за поставлений резидентом — первинним кредитором товар, і за наявності документів про заміну кредитора в зобов’язанні за операцією з експорту товарів***.
*** А ось проти відступлення вимоги експортером на користь нерезидента податківці заперечують більш обґрунтовано, оскільки тоді експортер отримає гроші не за товар, а за відступлення (детальніше про таке відступлення читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 28, с. 4).
А операція відступлення права вимоги якраз і передбачає заміну кредитора в зобов’язанні. Тож, схоже, фіскали умисне не помітили (не дійшли до) цього п.п. 6. Тенденція нехороша, оскільки ЗЕД-пеню нараховують саме вони. Втім, думаємо, у разі такого відступлення при представленні у банки усіх необхідних документів операція має бути знята з контролю, і питання про ЗЕД-пеню взагалі не постане. Механізм (взаємо)дій з банками при такому відступленні ще чітко не зрозумілий, але, думаємо, практика скоро розставить тут крапки над «і».
До речі, ймовірно, після проведення такого відступлення вимоги за порушення граничного строку розрахунків відповідати («сплачувати пеню») повинен вже новий кредитор-резидент…
У разі заміни боржника-нерезидента іншим нерезидентом валютна виручка (товар) надійде експортерові (імпортерові) продукції, але від іншого нерезидента. У такому разі вимоги Закону про валюту не будуть порушені
А ось із цим висновком фіскалів ми повністю згодні — переведення боргу між нерезидентами цілком допустиме і (якщо воно здійснюється з відома вітчизняного кредитора) жодним нашим нормативним канонам не суперечить. Важливо лише, щоб валюта сюди надійшла...