18.03.2019

Експорт сої та ПДВ: Мінфін став на бік платників

Наказ Мінфіну від 11.03.2019 р. № 105

висновок документа

Не поширюється дія ПДВ-пільги при експорті сої на аграріїв, які є сільськогосподарськими товаровиробниками в розумінні п.п. 14.1.235 ПКУ

Як ви знаєте, в абзаці другому п. 63 підрозд. 2 розд. XX ПКУ прямо прописано, що дія ПДВ-пільги при експорті сої не поширюється на операції з вивезення за кордон сільгосппідприємствами власновирощеної сої. Детально про це у «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 83, с. 15 та № 71, с. 2.

Водночас податківці в кінці 2018 року одним розчерком пера поставили хрест на цій нормі (див. лист ДФСУ від 22.12.2018 р. № 5372/6/99-99-15-03-02-15/ІПК // «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 4, с. 4). Фіскали зачепилися за те, що після скасування ст. 209 у ПКУ немає поняття «сільгосппідприємство». А тому, доки таке визначення у ПКУ не з’явиться, всі експортери сої мають застосовувати ПДВ-пільгу. Тобто ДФСУ заперечує право на ставку ПДВ 0 % при експорті сої аграрієм, який її виростив.

На неправомірність цього висновку вказував і Мінфін у листі від 19.10.2018 р. № 11310-09-5/27170. Він взагалі рекомендував ДФС для цілей незастосування соєвої ПДВ-пільги використовувати поняття «сільгосптоваровиробник», що міститься у п.п. 14.1.235 ПКУ. На думку Мінфіну, це поняття в повній мірі пояснює, хто саме є сільгосппідприємством.

Але фіскали не захотіли нічого і нікого слухати. Вони відмахнулися від Мінфіну з формулюванням: це визначення стосується тільки сплати сільгоспЄП, а отже на нього опиратися при визначенні того, хто не застосовує соєву ПДВ-пільгу, не можна.

І ви знаєте — це образливо. Особливо коли підлеглий (ДФСУ) говорить це в такому тоні своєму керівнику (Мінфіну).

Масла у вогонь підлив і Комітет ВРУ з питань податкової та митної політики (лист від 07.02.2019 р. № 04-27/10-128). Він стверджує, що висновки Мінфіну є правомірними. Оскільки головною умовою застосування сільгосппідприємствами-виробниками ставки ПДВ 0 % при експорті сої є те, що вона вирощена цими аграріями на власних чи взятих у користування землях.

Крім того, Комітет нагадав Мінфіну, що саме він є головним органом, який забезпечує формування податкової політики. І саме ДФС у своїх консультаціях повинна враховувати позицію Мінфіну та не допускати перевищення повноважень посадовими особами контролюючих органів щодо вільного трактування ПКУ.

Тому Мінфін не став відкладати в довгий ящик і видав Узагальнюючу податкову консультацію (далі — УПК), яка затверджена наказом, що коментується. Тепер, сподіваємося, все стало на свої місця.

У цій УПК Мінфін прямо сказав, що звільняючий від пільги абзац другий п. 63 підрозд. 2 розд. XX ПКУ ототожнює поняття «сільгосппідприємство» із поняттям «сільгосптоваровиробник». А поняття «сільгосптоваровиробник» міститься у п.п. 14.1.235 ПКУ. І саме на нього слід опиратися при визначенні, кому можна не застосовувати ПДВ-пільгу.

Але робити це слід з одним застереженням: сільгоспвиробником з метою незастосування соєвої ПДВ-пільги може бути тільки підприємство, тобто юрособа. ФОП, які теж за п.п. 14.1.235 ПКУ є сільгосптоваровиробниками, розраховувати на незастосування соєвої ПДВ-пільги не можуть. На це прямо вказує п. 63 підрозд. 2 розд. XX ПКУ.

Також Мінфін уточнює, що для визначення, чи є юрособа сільгоспвиробником, слід заглянути в ЄДР і пересвідчитися, чи внесено в нього як основний вид діяльності виробництво сільгосппродукції. Якщо такий вид діяльності там є, то таке підприємство може не застосовувати соєву ПДВ-пільгу, якщо воно (і це найголовніше) виростило сою, що експортує, на власній чи орендованій землі.

Видавши таку УПК, Мінфін одним пострілом убив двох зайців: (1) поставив на місце ДФСУ і (2) дозволив виробникові сої не застосовувати ПДВ-пільгу (індивідуальні податкові консультації застосовуються у частині, що не суперечать цій УПК).