02.05.2019
Ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу. Працюючи в такому режимі, директор, про якого йдеться в запитанні, може в окремі дні (а не систематично) виконувати роботу понад установлену нормальну тривалість робочого часу.
Важливо! Такі «надгодини» не вважають надурочними й окремо не оплачують. При цьому як компенсацію за складність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу надають щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (ненормований робочий день).
Її максимальна тривалість — до 7 календарних днів (ст. 8 Закону про відпустки). Конкретна тривалість такої додаткової відпустки може бути зазначена в колективному договорі та/або контракті, укладеному з директором. Надають її пропорційно часу, відпрацьованому на роботі або посаді, яка надає право на цю відпустку.
Зазначимо, якщо директор має право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці у зв’язку з роботою з комп’ютером (п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки) і одночасно у зв’язку з роботою в умовах ненормованого робочого дня (п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки), то він не може скористатися відразу двома цими додатковими відпустками. Йому доведеться обрати тільки одну підставу. Про це прямо говорить ч. 1 ст. 10 Закону про відпустки.
Що стосується табелювання, то години, перепрацьовані в режимі ненормованого робочого дня, в Табелі обліку робочого часу не відображають. У ньому зазначають тривалість робочого дня відповідно до встановленої для працівника норми. Так, якщо в працівника тривалість робочого дня становить 8 годин, то і в Табелі обліку робочого часу відображаємо «8».