02.05.2019
КЗпП не містить прямої заборони на звільнення працівника в період його хвороби з його ініціативи. Тому за наявності заяви працівника про звільнення роботодавець може звільнити його в період тимчасової непрацездатності, якщо заздалегідь визначена дата звільнення припадає на такий період.
Інша справа, що роботодавець у такому разі зобов’язаний оплатити листок непрацездатності працівнику повністю, у тому числі й за дні хвороби, після звільнення. Адже право на матзабезпечення за рахунок коштів ФСС виникає з настанням страхового випадку в період роботи (уключаючи і день звільнення), якщо інше не передбачено законом (див. ч. 2 ст. 22 Закону № 1105).
Виняток — ситуація, коли лікарняний лист наданий після закінчення 12 календарних місяців із дня відновлення працездатності (встановлення інвалідності) (ч. 5 ст. 32 Закону № 1105). Такий запізнілий листок непрацездатності оплаті не підлягає.
Але припустимо, що звільнений працівник так довго не тримав у себе лікарняний лист, а надав його відразу після закінчення тимчасової непрацездатності. У такій ситуації сміливо нараховуйте оплату перших п’яти днів тимчасової непрацездатності і допомогу по тимчасовій непрацездатності, подавайте заявку до ФСС.
Урахуйте, якщо працівник захворів в останній робочий день, за рахунок коштів роботодавця оплачуйте тільки один із п’яти днів хвороби, якщо в передостанній — два з п’яти і так далі, а от допомогу по тимчасовій непрацездатності нараховуйте за всі дні починаючи з шостого дня хвороби. Річ у тім, що на відміну від Закону № 1105 у Порядку оплати перших п’яти днів.., затвердженому постановою КМУ від 26.06.2015 р. № 440, не зазначено, що оплату днів хвороби за рахунок коштів роботодавця потрібно здійснювати незалежно від звільнення працівника. Тому роботодавець за рахунок своїх коштів оплачує тільки ті з п’яти днів тимчасової непрацездатності, які припадають на період до дати звільнення (див. лист Мінсоцполітики від 19.01.2012 р. № 26/18/99-12).
На момент нарахування лікарняних підприємство — колишній роботодавець і фізособа — колишній працівник уже не перебуватимуть у трудових відносинах. При цьому трудові виплати колишньому працівникові можуть потрапити до бази нарахування ЄСВ, тільки якщо вони нараховані за відпрацьований час або виплачуються згідно з рішенням суду як середній заробіток за вимушений прогул.
Лікарняні не лише не є виплатою за відпрацьований час, вони навіть не входять до фонду оплати праці (див. пп. 3.1, 3.3 Інструкції № 5). Саме тому на суму оплати лікарняного листа, нараховану колишньому працівникові після звільнення, ЄСВ не нараховуємо. Відповідно до Звіту з ЄСВ така виплата не потрапить.
А ось ПДФО (18 %) і ВЗ (1,5 %) не уникнути. Причому, оскільки лікарняні нараховують особі, яка на момент їх нарахування вже не перебуває з підприємством у трудових відносинах, то до загального оподатковуваного доходу їх уключають у складі інших оподатковуваних доходів (п.п. 164.2.20 ПКУ).
У формі № 1ДФ такі виплати відображають з ознакою доходу «127» (див. роз’яснення фахівця ДФСУ в «Податки та бухгалтерський облік», 2018 № 45).