16.01.2020

Податковий борг і перехід на сільгоспЄП

Практика показує, що часто кандидатів на сільгоспЄП «завертають» через наявність у них податкового боргу. Давайте детально поговоримо, коли податковий борг може стати причиною недопуску до когорти платників сільгоспЄП.

Процес переходу

Ключовою нормою для розуміння предмета нашої розмови є п.п. 291.51.3 ПКУ. Ця норма зазначає, що

не може бути платником сільгоспЄП суб’єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг

За винятком безнадійного податкового боргу, який виник унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Із вищезазначеної норми можемо зробити для себе кілька висновків:

1) податковим боргом, наявність якого заблокує перехід на сільгоспЄП, є: (1) сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником у встановлений ПКУ строк, та (2) сума непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПКУ (п.п. 4.1.175 ПКУ);

2) ідеться про податковий борг із будь-якого податку чи збору (крім ЄСВ, борг із сплати якого не є податковим боргом, — на цьому наголошують фіскали у листі від 13.11.2017 р. № 30848/7/99-99-13-01-02-17) та штрафів за податкові порушення (борг зі штрафів за РРО, ВЕД-пені тощо), а не тільки у зв’язку з несплатою податкових зобов’язань із сільгоспЄП;

3) розмір податкового боргу жодного значення не має;

4) наявність безнадійного податкового боргу, що виник через форс-мажорні обставини, до уваги не береться. Нагадаємо, що факт наявності такого безнадійного податкового боргу встановлюється в порядку, визначеного п.п. 4 п. 2.1 Порядку списання <...>, затвердженого наказом Міндоходів від 10.10.2013 р. № 577;

5) податковий борг блокує сільгоспЄП-реєстрацію у випадку, коли має місце бездіяльність платника (неналежне виконання ним податкового обов’язку щодо сплати податку, що призвело виникнення податкового боргу). Якщо ж платник здійснив всі необхідні дії щодо погашення податкового боргу, але, наприклад:

— помилився в коді бюджетної класифікації при перерахуванні податку до бюджету, це — не причина відмовляти йому у реєстрації платником сільгоспЄП. З цим погоджується і ВСУ у постанові від 05.02.2019 р. у справі № 822/751/17*);

* Див.: reyestr.court.gov.ua/Review/79638226

— податковий борг обліковується, незважаючи на те, що платник станом на 1 січня вчинив дії щодо його погашення, це також не перешкода для переходу на сільгоспЄП.

На цьому також зазначає Сьомий апеляційний адміністративний суд (див. постанову від 23.01.2019 р. у справі № 2240/2514/18**), який визнав незаконними дії податківців, які заблокували сільгоспЄП-реєстрацію суб’єкта господарювання, що погасив податковий борг 29.12.2017 р., а факт погашення було відображено в ІКП лише 03.01.2018 р. (датою валютування).

** Див.: reyestr.court.gov.ua/Review/79555084

Між двох вогнів

Нагадаємо, що пакет документів для реєстрації платником сільгоспЄП-юрособи подають до 20 лютого поточного року (п.п. 298.8.1 ПКУ). Водночас сума єдиного податку чотиригрупником визначається станом на 1 січня (п.п. 295.9.1 ПКУ) й податківці доходять висновку, що ця ж дата є і датою реєстрації юрособи платником групи 4 (БЗ 108.02.01).

Тож між датою сільгоспЄП-реєстрації (1 січня) і граничним строком подання пакета документів для реєстрації платником сільгоспЄП (до 20 лютого) існує певний проміжок часу. А тому не дивно, що в кандидатів на сільгоспЄП виникає запитання: а якщо станом на 1 січня податковий борг відсутній, однак у проміжку між 1 січня і 20 лютого він з’явиться? Чи не буде це перешкодою у сільгоспЄП-реєстрації кандидата з таким податковим боргом?

Податківці у своїх усних консультаціях впевнено відповідають: не буде. Формально тут — усе за буквою закону: п.п. 291.51.3 ПКУ говорить саме про податковий борг станом на 1 січня, а строк подання документів для реєстрації платником сільгоспЄП у цій нормі ніяк не згадується. Однак обережним кандидатам у платники сільгоспЄП все ж рекомендуємо не допускати виникнення такого боргу, а тим, хто здійснив таке упущення в цей період, щоб спати спокійно, можна підтвердити цей висновок за допомогою ІПК.

А що потім?

Наявність податкового боргу на 1 січня, що прописана у п.п. 291.51.3 ПКУ, стосується як аграріїв, які вперше стають платники сільгоспЄП, так і чинних платників сільгоспЄП, тобто тих, хто в минулому році перебував на сільгоспЄП, для щорічного підтвердження статусу платника сільгоспЄП.

Тому якщо у вже чинного платника сільгоспЄП виникає податковий борг станом на 1 січня, то податківці, звичайно, забажають витіснити такого аграрія із когорти платників сільгоспЄП.

Причому податківці відмовляють у реєстрації платником сільгоспЄП уже чинному аграрію за тими ж правилами, що й тим, які вперше реєструються платником сільгоспЄП. А саме: коли аграрій-боржник на виконання п.п. 298.8.1 ПКУ здійснює щорічне підтвердження свого статусу платника сільгоспЄП, вони просто витісняють його із Реєстру платників сільгоспЄП. Але такі дії — це порушення правил перебування на сільгоспЄП.

Річ у тому, що механізм позбавлення уже чинного платника сільгоспЄП статусу агроспрощенця через наявність податкового боргу станом на 1 січня базового (звітного) року суттєво відрізняється від випадків відмови у реєстрації платником сільгоспЄП аграріїв — претендентів на сільгоспЄП.

Кандидата можна просто «завернути» у разі спроби зареєструватися, посилаючись на невідповідність вимогам ст. 291 ПКУ (п.п. 1 п. 299.6 ПКУ). А от щодо чинного платника сільгоспЄП такий швидкий «відворіт» провернути не вийде. Адже реєстрація платника сільгоспЄП є безстроковою і може бути анульована лише за спеціальним рішенням податкового органу (п. 299.10 ПКУ).

Тому якщо платник сільгоспЄП заборгував бюджету станом на 1 січня і сам добровільно не залишив спрощену систему (для цього він просто не повинен був подавати документи для підтвердження статусу платника на наступний рік), у податківців є тільки один спосіб застосувати п.п. 291.51.3 ПКУ. Завітати до єдиноподатника-боржника з перевіркою і зафіксувати в акті такої перевірки наявність податкового боргу. До речі, податківці самі офіційно це визнають (див. лист ДФСУ від 04.04.2019 р. № 1432/6/99-99-12-02-03-15/ІПК // «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 32, с. 6).

Тому теоретично тим платникам сільгоспЄП, яких через податковий борг без усякої перевірки «завернули» при щорічному підтвердженні статусу сільгоспЄП, можна спробувати поборотися з фіскалами і повернути свій статус платника сільгоспЄП. Судова практика навіть містить випадки, коли платник сільгоспЄП довів у суді, що відмова у продовженні статусу сільгоспЄП без перевірки — незаконна (див., наприклад, постанову ВС від 05.03.2019 р. у справі № 822/1676/18*).

* Див.: reyestr.court.gov.ua/Review/80269476

Однак, на наш погляд, практичної користі у такій перемозі — мало. Річ у тім, що навіть після судового рішення (яке визнає незаконним порядок дій податківців) ніщо не заважає контролерам завітати до вас із перевіркою і застосувати норми абзацу другого п. 299.11 ПКУ (ср. ). Тобто донарахувати податок на прибуток, земельний податок, рентну плату та інші податки, які він мав би застосовувати з 1 січня замість сільгоспЄП.

А починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення, усе одно доведеться переходити на загальну систему. Тож судитися у випадку наявності податкового боргу станом на 1 січня є сенс тільки тому платнику сільгоспЄП, який хоче оскаржити власне факт наявності боргу.

Якщо ж наявність боргу під сумнів не ставиться, оскаржувати дії податківців, пов’язані із наявністю цього боргу, — немає сенсу. Тож краще не допускати податкового боргу й у статусі кандидата у платники сільгоспЄП, й у статусі чинного платника сільгоспЄП.